Постанова № 26283995, 03.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 5021/327/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Коробенка Г.П.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська

ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд"

на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2012р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р.

у справі №5021/327/12

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-

будівельна дільниця "Рембуд"

про стягнення 541 327,39 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" і просить суд стягнути з останнього 400 586,55 грн. інфляційних втрат та 140 740,44 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо виплати належної позивачу вартості частини майна товариства при виключенні позивача зі складу учасників товариства.

До ухвалення рішення по суті заявлених вимог, позивач на підставі ст.ст.66, 67 ГПК України звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на належне відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.05.2012р. (суддя Соп`яненко О.Ю.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. (головуючий, суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в межах суми позову -552 153,54 грн.

Вказані ухвала та постанова мотивовані наявністю достатніх підстав вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст.67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно, що належить відповідачеві.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо виплати належної позивачу вартості частини майна товариства при його виключенні зі складу учасників товариства і просить суд стягнути з відповідача 552 153,54 грн. інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Арешт на майно відповідача відповідно до ухвали суду першої інстанції накладено в межах суми позову - 552 153,54 грн.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, ґрунтується на матеріалах справи, а обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Так, за вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову, судом на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що почалася процедура ліквідації відповідача. Наведене підтверджується постановою ВДВС Сумського МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2012р., якою припинено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області №3/102-10 від 24.11.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 1 783 689,60 грн., який виник внаслідок не виплати відповідачем позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. Цією ж постановою припинена чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення (а.с.65 т.1).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що накладання арешту на належне відповідачу нерухоме майно в межах суми позову -552 153,54 грн. є такими заходами, які здатні у разі задоволення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду.

Що ж до твердження відповідача про порушення судом апеляційної інстанції його конституційного права на участь у судовому засіданні через неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції про час і місце засідання суду, то колегія судів їх відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.87 ГПК України, ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Харківський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 21.06.2012р. прийняв апеляційну скаргу відповідача до провадження, призначив її розгляд на 02.07.2012р. та попередив сторони, що їх нез'явлення у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на іншій строк та не перешкоджає розгляду справи по суті. На звороті у лівому нижньому куті цієї ухвали проставлений штамп канцелярії суду з відміткою про її відправку сторонам 21.06.2012р. Вказану ухвалу позивач отримав 25.06.2012р. (а.с.124 т.1)

Із матеріалів справи вбачається, що надіслана відповідачу ухвала апеляційного суду повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.151 т.1).

За загальними приписами господарського процесуального судочинства, судам ставиться в обов'язок лише повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук, у випадку нез'явлення представників сторін у судове засідання.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справу за відсутністю відповідача, суд апеляційної інстанції у своїй постанові правомірно зазначив, що за вимогами ч.2 ст.102 ГПК України подана відповідачем апеляційна скарга має бути розглянута судом у п'ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, тобто до 04.07.2012р. включно. Оскільки, клопотання про продовження строку розгляду справи до суду не надходило, то у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для відкладення розгляду справи.

Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду апеляційної інстанції, але не використав свого права на участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, то останній правомірно розглянув справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська ремонтно-будівельна дільниця "Рембуд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2012р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. у справі №5021/327/12 -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Коробенко Г.П.

Суддя Палій В.М.