Ухвала суду № 26282859, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К-33564/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Титенко М.П.

представника відповідача - Литвин Г.В.

представника прокуратури -Губенко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року по справі № 2-а-16552/07 за позовом Приватного підприємства «Алегро-Трейд»до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у місті Вінниці за участю Прокуратури Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача та прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Алегро-Трейд»до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у місті Вінниці щодо не складання довідки про підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та щодо неподання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1258598,00грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Вінниці щодо неподання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із врахуванням результатів перевірки обґрунтованості визначення Приватному підприємству «Алегро-Трейд» у розрахунках сум бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які підлягають поверненню на банківський рахунок останнього за серпень 2005 року у сумі 908895,00грн., за вересень 2005 року у сумі 349703,00грн. Стягнуто через Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області на користь Приватного підприємства «Алегро-Трейд»з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2005 року у сумі 908895,00грн., за вересень 2005 року у сумі 349703,00грн., всього на суму 1258598,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ДПІ у м. Вінниці 04.08.2009 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.02.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Вінниці просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Вінниці посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 33, 35, 99, 167, 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Приватне підприємство «Алегро-Трейд» зареєстроване як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у м. Вінниці, про що свідчить свідоцтво №01845376 про реєстрацію платника податку у на додану вартість від 28.11.2002 року.

Позивач подав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2005 року в яких відображені суми податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а саме, 908895,00грн. за серпень 2005 року та 349703,00грн. за вересень 2005 року.

Державною податковою інспекцією у місті Вінниці було проведено ряд позапланових виїзних документальних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, за наслідками яких були складені довідки №767/23/32257706 від 28.10.2007 та №911/2330/32257706 від 30.11.2007, якими підтверджено право позивача на відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року в сумі 908895,00грн., за вересень 2005 року в сумі 349703,00грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а тому за встановлених обставин щодо факту сплати позивачем сум податку на додану вартість своїм постачальникам, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

За результатом розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права, позивачеві стало відомо з листа Державної податкової адміністрації у Вінницькій області №9021/10/16-217 від 28.08.2007.

Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій податкового органу та наявності підстав для відшкодування позивачеві сум податку на додану вартість відповідає вимога закону.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв