Ухвала суду № 26282844, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/34368/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011

у справі №2а/0570/2042/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, позов ТОВ «Союзпромінвестдонбас»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька. Стягнуто з Держбюджета на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за січень 2010 року, за результатами якої складено акт №3394/23-313/31226834 від 23.06.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення суми податкового кредиту в зв'язку з нікчемним правочином за лютий 2010 року на суму 1259130 грн.; пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно визначено частину залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2010 року в сумі 1259130 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за відповідний період в розмірі 1259130 грн.; пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2010 року в сумі 2049301 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2049301 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2010 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в рядку 25.1 якої визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2049301 грн., уточнюючі розрахунки, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідач скористався наданим йому пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»правом проведення документальної виїзної позапланової перевірки для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, за висновками якої укладений позивачем з ТОВ «АМК-Трейдінг»договір №01/07-01 від 01.07.2009 є нікчемним, так як не направлений на настання правових наслідків, обумовлених ним, зокрема, на отримання прибутку, у зв'язку з чим не може брати участі у формуванні податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що укладений позивачем з контрагентом договір є нікчемним.

Предметом договору про організацію перевезень вантажів №01/07-01 від 01.07.2010 укладеного позивачем з ТОВ «АМК-Трейдінг»(експедитор) є організація слідування рухомого складу у порожньому стані під завантаження на станції відправлення вантажу Донецької залізниці, що вказані у додатках до договору, строком дії до 31.12.2009, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань.

Виконання договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), у яких зазначались кількість та вартість наданих послуг, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, квитанціями про приймання вантажу.

З огляду на викладене, висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

Для бюджетного відшкодування необхідною умовою є вимога Закону України «Про податок на додану вартість»щодо фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 цього Закону як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого ТОВ «АМК-Трейдінг»на виконання договору про організацію перевезень №01/07-01 від 01.07.2010 у ціні послуг податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів за наслідками виконання оспорюваної угоди. У зв'язку з чим посилання відповідача, що спірний правочин спрямований на отримання вигоди лише за рахунок бюджетного відшкодування, а тому є нікчемним в силу положень ст.228 ЦК України, є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук