Ухвала суду № 26282839, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/63682/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011

у справі №2а/0570/9847/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас»

до 1) Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011, позов ТОВ «Союзпромінвестдонбас»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Союзпромінвестдонбас»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 2049301 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Прокуратурою Донецької області подана заява про приєднання до касаційної скарги ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами господарської діяльності у січні 2010 у позивача утворилась від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту. 22.03.2010 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в рядку 25.1 якої визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2049301 грн., розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2049301 грн. на рахунок платника податків у банку.

Відповідач скористався наданим йому пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»правом проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №3394/23-313/31226834 від 23.06.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення суми податкового кредиту в зв'язку з нікчемним правочином за лютий 2010 року на суму 1259130 грн.; пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно визначено частину залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2010 року в сумі 1259130 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за відповідний період в розмірі 1259130 грн.; пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2010 року в сумі 2049301 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2049301 грн.

Правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була предметом судового розгляду, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, податкове повідомлення-рішення №0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2049301 грн. визнано недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходи в з того, що дотримання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року було предметом судового розгляду. Рішенням суду, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, підтверджено правомірність дій позивача при визначенні суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для відмови в проведенні такого відшкодування.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сплата позивачем постачальникам товарів (послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість підтверджується наданими платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук