Ухвала суду № 26282829, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/54717/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011

у справі №2а/0570/8239/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас»

до 1) Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, 2) Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, позов ТОВ «Союзпромінвестдонбас»задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Союзпромінвестдонбас»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за деклараціями за січень 2010 року в розмірі 4549547,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2010 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року із зазначенням в рядку 25 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 4549547 грн. та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування.

Відповідач-1 скористався наданим пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»правом для проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок за січень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 20.04.2010 №23-313/31226834.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищено податковий кредит у зв'язку з нікчемними правочинами у жовтні 2009 року на 2463720 грн., грудні 2009 року на 2138672 грн., січні 2010 -2054525 грн., а також з порушенням пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначена частина залишку від'ємного значення, що призвело до його завищення, по деклараціям за жовтень 2009 року на 2463720 грн., грудень 2009 року на 2138672 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2010 №0000102344/0/31226834/6991, яким на підставі акта перевірки за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4549547 грн. по декларації за січень 2010 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене до суду, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010, спірне податкове повідомлення-рішення скасовано.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дотримання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2010 року було предметом судового розгляду. Рішенням суду, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, підтверджено правомірність дій позивача при визначенні суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для відмови в проведенні такого відшкодування.

Судова колегія, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права за встановлених обставин справи.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук