Ухвала суду № 26270052, 11.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 125526/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

розглянувши у м. Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі №2а - 5604/09/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Тепло» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Тепло» звернулося до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України і просила скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення: №0000122301/0 від 05 березня 2009 року, №0000122301/1 від 01 квітня 2009 року, №0000122301/2 від 15 червня 2009 року та №0000122301/3 від 01 вересня 2009 року.

На обґрунтування своїх доводів посилається на ті обставини, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 березня 2007 року по 30 вересня 2008 року. В ході перевірки податковим органом складено акт, у якому викладено висновки про порушення позивачем вимог п. п. 7.3.1, п. 7.3, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і заниження податку на додану вартість в сумі 7 177 гривень. На підставі акта перевірки 05 березня 2009 року було винесено податкове повідомлення рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 10 765 гривень 50 коп., в тому числі: 7 177 гривень - основний платіж та 3 588 гривень 50 коп. - штрафних санкцій. За результатами розгляду скарги позивача, податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення №0000122301/1 від 01 квітня 2009 року, №0000122301/2 від 15 червня 2009 року та №0000122301/3 від 01 вересня 2009 року. При цьому відповідачем необґрунтовано зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 3 011 гривень внаслідок віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 39 173 гривні, сплачений ТзОВ «Індустріальна компанія «Укртрансбуд». Разом з тим у серпні - грудні 2007 року позивачем віднесено до податкового кредиту 473 188 гривень 16 коп. податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТзОВ «Індустріальна компанія «Укртрансбуд», підтверджених передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано прийнятті податковим органом оспорювані податкові повідомлення - рішення в частині нарахування основного платежу в сумі 3 957 гривень 70 коп. та штрафної санкції в сумі 2 067 гривень 17 коп., а у задоволенні решт позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби України, подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем в декларації за серпень 2007 року самостійно проведено коригування податкового зобов'язання за липень 207 року в сумі 4 166 гривень, а тому підприємство повинно було сплатити штраф відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків» перед бюджетами та державними цільовими фондами». Договір підряду, укладений між ТОВ «Ельпласт - Тепло» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Укртрансбуд», не спричинив реального настання правових наслідків, оскільки інформація у первинних документах не підтверджується, зокрема щодо участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту, машин і механізмів, іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання таких робіт. Для ведення, зазначених у договорі, необхідним є забезпеченість контрагента матеріальними та трудовими ресурсами, наявність дозволів (ліцензій). Це в свою чергу свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності. Тобто позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання наслідків таких дій і відповідно з метою несплати податків. Тому такий правочин згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Сторони в судове засідання в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також від них відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю. В зв'язку з наведеним та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 04 по 23 лютого 2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТзОВ «Ельпласт - Тепло» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 березня 2007 року по 30 вересня 2008 року. Згідно акта перевірки від 26 лютого 2009 року за №14/23 - 35009379 позивачем порушено вимог п. п. 7.3.1, п. 7.3, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і заниження податку на додану вартість в сумі 7 177 гривень. На підставі акта перевірки 05 березня 2009 року було винесено податкове повідомлення рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 10 765 гривень 50 коп., в тому числі: 7 177 гривень - основний платіж та 3 588 гривень 50 коп. - штрафних санкцій. В результаті оскарження податкового - повідомлення рішення, податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення №0000122301/1 від 01 квітня 2009 року, №0000122301/2 від 15 червня 2009 року та №0000122301/3 від 01 вересня 2009 року.

Податковий орган виходив з того, що в декларації по податку на додану вартість за серпень 2007 року занижено його розмір в сумі 4 166 гривень і позивачем самостійно виправлено це без урахування штрафної санкції за серпень 2007 року в сумі 3 011 гривень. Також за серпень 2007 року було завищено податковий кредит на суму 39 173 гривні з урахуванням здійснення господарських операцій з ТзОВ «Індустріальна компанія «Укртрансбуд», яке фактично за місцезнаходженням відсутнє, тобто кошти перераховувалися без мети реального настання правових наслідків і з метою несплати податків.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок штрафних санкцій за допущені у податкових деклараціях помилки повинен базуватися на величині не нарахування, тобто в даному випадку не нарахування та несплати суми штрафу в розмірі п'яти відсотків від суми недоплати, що становить 208 гривень 30 коп.. На вказану суму повинно бути збільшено податкове зобов'язання. Разом з тим, податковим органом збільшено розмір податкового зобов'язання по податку на додану вартість із суми недоплати за серпень 2007 року - 4 166 гривень. Інша частина податкового зобов'язання стосується відносин позивача з контрагентом, товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальна компанія «Укртрансбуд».

Згідно п. п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів , що підлягають поставці, а у разі поставки товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог правильно застосовано норми матеріального права і тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним рішень в тій частині, у якій вони скасовані судом.

Згідно ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. В даному випадку, як убачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині щодо задоволенні позовних вимог і сторони не оскаржують його у тій частині, у якій в задоволенні позову відмовлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі №2а - 5604/09/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт - Тепло» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії сторонам і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Онишкевич Т. В.

Попко Я. С.