Ухвала суду № 26269990, 26.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 26087/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Сютик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.03.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052399/0 від 11.01.2010р., прийняте Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ на підставі Акта перевірки № 474/2399/31880976 від 21.12.2009р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р.»; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.4-5).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. заявлений позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000052399/0 від 11.01.2010р. (а.с.82-85).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.89-90).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною перевіркою виявлено порушення платником податку на додану вартість /ПДВ/ вимог п.4.5 ст.4 та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; позивачем проведено лише часткову оплату послуг, які були надані ТзОВ «Атлант-Сервіс-Груп», ТзОВ «Ферум-М» та ТзОВ «Транс-Національ-Груп».

Оскільки позивачем не було оплачено повністю надані послуги, а по податковим накладним включено до податкового кредиту всю вартість отриманих послуг, тому відповідачем знято частину податкового кредиту, яка не оплачена. При цьому, податковим органом надані всі необхідні документи в підтвердження своїх доводів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 26.11.2009р.-16.12.2009р. ревізорами Луцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 474/2399/31880976 від 21.12.2009р. (а.с.13-37).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз.«б» пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 182505 грн., в тому числі за липень 2008 року на 18736 грн., за січень 2009 року на 105436 грн. та за квітень 2009 року на 58333 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000052399/0 від 11.01.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 273757 грн. 50 коп., з яких 182505 грн. за основним платежем та 91252 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Викладені в Акті перевірки та покладені в основу винесеного податкового повідомлення-рішення висновки Луцької ОДПІ ґрунтуються на тому, що 31.01.2009р. між ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» та ТзОВ «Атлант-Сервіс-Груп» укладено угоду № 18 про припинення грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог. Вказана угода підписана зі сторони ТзОВ «Атлант-Сервіс-Груп» особою, яка не мала повноважень на її укладення (директором підприємства), оскільки 29.12.2008р. судом винесено постанову про визнання банкрутом ТзОВ «Атлант-Сервіс-Груп» та призначення ліквідатора.

15.07.2008р. між позивачем, ТзОВ «Транс-Національ-Груп» та ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» укладено трьохсторонній договір переуступки боргу № 711. Вказана угода зі сторони ТзОВ «Транс-Національ-Груп» підписана особою, яка не мала повноважень на її укладення (директором підприємства), оскільки 05.11.2007р. судом винесено постанову про визнання банкрутом ТзОВ «Транс-Національ-Груп» та призначення ліквідатора.

30.04.2009р. між позивачем, ТзОВ «Ферум-М» та ТзОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» укладено трьохсторонній договір переуступки боргу № 773. Вказана угода зі сторони ТзОВ «Ферум-М» підписана особою, яка не мала повноважень на її укладення (директором підприємства), оскільки 16.10.2008р. судом винесено постанову про визнання банкрутом ТзОВ «Ферум-М» та призначення ліквідатора.

Також оплата за надані послуги ТзОВ «Атлант-Сервіс Груп» проведена частково на суму 238884 грн., при цьому сума кредиторської заборгованості позивача склала 632616 грн.; оплата за надані послуги ТзОВ «Транс-Національ-Груп» проведена частково в сумі 337585 грн., при цьому при цьому сума кредиторської заборгованості позивача склала 112415 грн. Оплата ТзОВ «Ферум-М» не проводилась, через що сума кредиторської заборгованості позивача складає 350000 грн.

Враховуючи те, що позивачем не було повністю проведено оплату за надані послуги, а по податкових накладних включено до податкового кредиту всю суму, тому податковим органом було знято з кредиту ту частину податку на додану вартість, яка не була оплачена.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи на виконання умов договорів щодо надання послуг ТзОВ «Транс-Національ-Груп» виписана податкова накладна на загальну суму 450000 грн. (№ 2742 від 30.04.2007р.), ТзОВ «Атлант-Сервіс-Груп» виписані податкові накладні на суму 511500 грн. (№ 1704 від 22.08.2008р. та № 1288 від 31.07.2008р.) та ТзОВ «Ферум-М» виписана податкова накладна на загальну суму 350000 грн. (№ 1583 від 04.07.2007р.).

Видані вказаними контрагентами протягом 2007-2008 років на адресу позивача вищезазначені податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також на момент оформлення цих податкових накладних наведені постачальники (виконавці) були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Згідно даних сайту ДПА України свідоцтва платників ПДВ анульовані за ініціативою податкового органу, зокрема, щодо ТзОВ «Транс-Національ-Груп» анульовано 19.05.2008р., ТзОВ «Антлант-Сервіс-Груп» - 20.07.2009р. та ТзОВ «Ферум-М» - 18.01.2008р.

Звідси, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ і тому відповідно до вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» мали право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

У частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому факт часткової оплати або відсутності оплати не впливає на порядок формування податкового кредиту в разі фактичного первинного отримання товарів (послуг).

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Луцькою ОДПІ проведено нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 273757 грн. 50 коп. всупереч вимогам закону.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000052399/0 від 11.01.2010р. слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010р. в адміністративній справі № 2а-838/10/0370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний