Постанова № 26269609, 26.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.Справа № 2-а-6714/09/1570

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.за участю секретарів Гречаного В.С. та Ісько Я.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Господарь»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства в Одеській області, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Господарь»звернулося до суду із позовом до ДПІ по у Малиновському районі м. Одеси, та просило визнати дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по проведенню 19.08.2008 року позапланової невиїзної перевірки ПП «Господарь»та складанню додаткового акту перевірки № 109/23-210/31390566 від 19.08.2008 року протиправними та незаконними; визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2008 року № 0000342350/0; стягнути з Державного бюджету через Головне управління державного казначейства в Одеській області на користь приватного підприємства «Господарь»(п/р № 2600801006098 ХФ ВАТ «Кредо банк»МФО 352413) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 158 830 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову було відмолено .

Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позив задовольнити у повному обсязі .

Ухвал Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 року було замінено відповідача його правонаступником Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ДПС , а Головне управління Державного казначейства в Одеській області -ГУ ДКС України в Одеській області.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, постанову суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в ред., .діючої на момент виникнення правовідносин)протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС;

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 14.05.2008 року № 470 головним державним податковим інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Остюченко К.В. з 19 по 30 травня 2008 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Господарь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2008 року, за результатами якої складена довідка від 05.06.2008 року № 63/23-210/31390566 , якою була підтверджена сума бюджетного відшкодування за лютий 2008 року, а також зазначено у висновках, що у зв'язку з неотриманням відповідей по запитах на проведення зустрічних перевірок правомірність заявлених сум ПДВ до відшкодування буде підтверджена після встановлення факту сплати ПДВ до державного бюджету, а також, що висновки даної тематичної перевірки можуть бути переглянути згідно з результатами зустрічних перевірок.

В ході проведення зазначеної перевірки відповідач направляв запити на проведення зустрічної перевірки по ТОВ МНДВО «Прогрес»по взаєминам з ПП «Господарь»,яка була проведена ДПІ у Білозерському районі Херсонської області згідно з довідкою від 09.06.2008 року № 116/23/31507251,якою встановлено ,що ТОВ МНДВО «Прогрес» є виробником відвантаженої продукції.

19.08.2008 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси складений акт № 103/23-210/31390566 про результати проведення позапланової перевірки ПП «Господарь»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2008 року ,згідно з яким головним державним податковим інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були переглянуті результати перевірки згідно отриманих результатів зустрічних перевірок основних постачальників ПП «Господарь»та встановлено порушення п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2008 року на суму 158830,00 грн.

На підставі вищевказаного акту 19.08.2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення №0000342350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПП «Господарь»у розмірі 158830,00 грн.

19.08.2008 року співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт № 14/23 про те, що ПП «Господарь не знаходиться за юридичною адресою (м.Одеса, вул. Філатова, 32), фактична його адреса не відома, у звязку з чим немає можливості вручити підприємству ПП «Господарь»для ознайомлення та підписання додатковий акт перевірки від 19.08.2008 року № 103/23-210/31390566 .

Актом від 19.08.2008 року № 15/23, складеним співробітниками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, підтверджено, що, враховуючи відсутність можливості вручити акт перевірки для ознайомлення та підписання ПП «Господарь», податкове повідомлення-рішення від 19.08.2008 року № 0000342350/0 розміщено на дошці податкових об'яв.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.12.2008 року місцезнаходженням ПП «Господарь»визначена наступна адреса: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 32 .

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Господарь»є безпідставними та не підлягають задоволенню, із врахуванням відсутності факту проведення перевірки, так як факт проведення вказаної перевірки підтверджений актом від 19.08.2008 року № 15/23 та вважає порядок її проведення,встановлений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», порушеним.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Апеляційним судом стосовно порядку формування податкового кредиту за лютий 2008 року було встановлено:

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР ( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин) податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР ( в редакції діючої на момент виникнення правовідносин)Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: { Абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V від 30.11.2006 } придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди

переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).{ Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 977-XIV від 15.07.99; в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). { Абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005 }

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Відповідно із підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР ( в редакції на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно із підпунктом 7.7.2 Закону України № 168/97-ВР,якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7. ст. 7 цього Закону передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп.7.7.4. п.7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом 1-ої інстанції встановлено,що до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП «Господарь»у лютому 2008 року у зв'язку з придбанням (виготовленням, будівництвом, спорудженням), імпортом товарів (послуг, включаючи одержані від нерезидента) ним було внесено податкові накладні на загальну суму 941 013,52 грн.

01.10.2007 року між ПП «Господарь»(покупець) та ТОВ МНДВО «Прогрес»(поставщик) було укладено договір поставки № 01/10/1-2007, відповідно до якого поставщик зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити автомобільні запчастини у кількості, асортименті, за ціною і на суму накладних, які додаються до цього договору . Поставка за вказаним договором повинна здійснюватися на умовах EXW шляхом вивезення товару зі складу поставщика протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

До складу податкового кредиту ПП «Господарь»були віднесені суми ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ТОВ МНДВО «Прогрес»: від 01.02.2008 року № 196 на суму ПДВ 87517,87 грн. ; від 06.02.2008 року № 226 на суму ПДВ 89432,48 грн. ; від 11.02.2008 року № 243 на суму ПДВ 74384,10 грн. ; від 20.02.2008 року № 313 на суму ПДВ 69857,47 грн. ; від 25.02.2008 року № 340 на суму ПДВ 86551,66 грн.; від 29.02.2008 рок № 359 на суму ПДВ 92445,26 грн.

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними, яка була віднесена до складу податкового зобов'язання за лютий 2008 року, склала 456666 грн.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок відповідача, викладений у акті перевірки відносно фіктивності укладеного договору ,так як не підтверджено належними та достатніми доказами, що укладений між позивачем та його контрагентом договір віднесено законом до нікчемних, а судове рішення ,із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсним відсутнє, та позивачем не надано достатніх та допустимих доказів наявності зв'язку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача ,тобто, наявності реального характеру відповідних операцій, а наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару ТОВ МНДВО «Прогрес»та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з урахуванням ПДВ є необхідною, але не достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1, 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Апеляційний суд вважає ,що твердження відповідача про порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав того, що при перевірці отриманих відповідей по перевірках з питань правових відносин контрагентів», в якому зазначено, що ПП «Господарь»до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість включена сума 158830,00грн., сплату якої постачальником до державного бюджету підтвердити неможливо, є лише припущеннями податкового органу, які жодним чином документально та нормативно не підтверджені та взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень.

Крім того відповідач у порушення статті 71 КАС України ,як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладена угода між позивачем та підприємством-постачальником до теперішнього ніким не оскаржені , «товарність»операцій також підтверджено видатковими накладними, в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; позивачем правомірно визначений податковий кредит за січень 2008р.,тобто виконані всі вимоги Закону № 168/97- ВР. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п.п.14.1.18. п.14.1. ст.14 ПК України ( в ред., діючої на момент розгляду справи) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Згідно п. 200.12 та п.200.13 ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку ,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню , дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по проведенню 19.08.2008 року позапланової невиїзної перевірки ПП «Господарь»та складанню додаткового акту перевірки № 109/23-210/31390566 від 19.08.2008 року в цілому були здійсненні правомірно, незважаючи на деякі формальні порушення процедури , але із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та у межах повноважень, що передбачені законодавством України, але вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.08.2008 року № 0000342350/0; та із врахуванням діючого порядку бюджетного відшкодування ПДВ ,вимоги щодо стягнення з Державного бюджету через Головне управління державного казначейства в Одеській області на користь приватного підприємства «Господарь»(п/р № 2600801006098 ХФ ВАТ «Кредо банк»МФО 352413) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 158 830 гривень не підлягають задоволенню, так як на момент розгляду справи це право позивача ще не є порушеним, а бюджетне відшкодування, в цьому випадку,буде наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими (допустимими та достатніми) доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду -скасувати.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що у зв'язку з порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи є підстави для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення часткове позову .

Керуючись ст.11,ч.1 ст. 195,196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 3,4 ст. 202, ч.2 ст. 205,ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Господарь»- задовольнити частково , постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року - скасувати ,

Прийняти по справі нову постанову:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Господарь»- задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси від 19.08.2008 року № 0000342350/0.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів зі дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: