Ухвала суду № 26267892, 03.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22ц/2090/5794/2012 Головуючий 1 інст. -Шелест І.М.

Справа № 2035/2798/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Макарова Г.О.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ПАТ «Ерсте Банк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і просило стягнути з нього заборгованість за кредитними договорами № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р., № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., що укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 010/2000/001/5 від 24.12.2007 р., та за кредитним договором № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р. у загальній сумі 296 351,89 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 366 369,84 грн., та судовий збір у сумі 3219 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між сторонами укладені вищевказані кредитні договори. Свої грошові зобов'язання за кредитними договорами відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Направлені ОСОБА_2 листи з вимогою про повернення залишку заборгованості за кредитами, в тому числі щодо сплати нарахованих відсотків, залишені відповідачем без задоволення.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк»задоволені у повному обсязі.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк»суму заборгованості за кредитними договорами № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р., № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., що укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 010/2000/001/5 від 24.12.2007 р., та за кредитним договором № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р., у загальній сумі 296 351,89 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 21.03.2012р. складає 2 366 369,84 грн., та сплачений позивачем судовий збір у сумі 3219,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Ерсте Банк». Вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана справа до таких випадків не відноситься.

При розгляді справи суд першої інстанції забезпечив сторонам можливість реалізувати їх процесуальні права і виконати процесуальні обов'язки.

Районним судом встановлено і не оспорюється сторонами те, що в рамках генеральної кредитної угоди № 010/2000/001/5 від 24.12.2007 р. між сторонами укладені кредитні договори:

- № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р., згідно якому позивачем було надано відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 530 000 дол. США, терміном по 23.12.2014 р., зі сплатою 12,5 % річних на придбання нерухомого майна;

- № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., згідно якому позивачем було надано відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі у розмірі 320 000 дол. США терміном по 23.12.2014 р., із сплатою 12,5 % річних, для проведення ремонтних робіт нерухомого майна;

- кредитний договір № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., та додаткові угоди до нього за № 1 від 29.05.2008р. та за № 2 від 22.10.2008р., згідно якому позивачем було надано відповідачу грошові кошти (кредит) траншами на загальну суму 280 000 дол. США терміном по 23.12.2014р., із сплатою 13,5 % річних, на поточні потреби.

27.03.2008 р. між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_2 укладений окремо, не в рамках вищевказаної Генеральної кредитної угоди, кредитний договір № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р., згідно якому позивачем було надано кредит відповідачу у розмірі 200 000 дол. США по 26.03.2020 р., із сплатою 12 % річних.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, а відповідач починаючи з 16.01.2009 р. припинив погашення кредиту та з 16.04.2009 р. припинив погашення відсотків за кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.02.2012 р. у справі № 2035/1018/2011 було задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором-1, Кредитним договором-2, Кредитним договором-3 у сумі 1 199 689,51 дол. США.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.07.2011 р. у справі № 2-223/11 було задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором-4 у сумі 245 920,47 дол. США. (а.с. 57-62)

Предметом вищезазначених позовів було в т.ч. і стягнення відсотків, нарахованих з 15.12.2008 р. по 15.12.2010 р.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості:

- за Кредитним договором-1 за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 14.12.2007 р. по 14.10.2011 р., що складає 222 326,60 дол. США;

- за Кредитним договором-2 за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 15.12.2010 р. по 07.10.2010 р., що складає 27 804,27 дол. США;

- за Кредитним договором-3 за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 15.12.2010 р. по 07.10.2011 р., що складає 27 974,44 дол. США;

- за Кредитним договором-4 за нарахованими та несплаченими відсотками, за період з 15.12.2010 р. по 07.10.2011 р., що складає 18 246,58 дол. США.

Таким чином, посилання апелянта на те, що Банк незаконно звернувся до суду із цим позовом і суд мав би залишити його без розгляду, застосувавши ч. 4 ст. 207 ЦПК України, є безпідставним.

Крім того, апелянтом не надано доказів того, що станом на дату звернення Банку до суду з цим позовом ОСОБА_2 погашена заборгованість за кредитними договорами. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Така ліцензія у банку мається.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. При укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення кредиту в доларах США, сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, а тому відповідач повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. У момент укладання договору сторони не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Своїм правом відмовитися від одержання кредиту в доларах США ОСОБА_2 не скористався.

Посилання апелянта на ст. 189 ГК України є помилковим, оскільки з ОСОБА_2 укладені кредитні договори як з фізичною особою, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тому норми Господарського кодексу України на ці кредитні правовідносини не розповсюджуються.

Апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку. Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: