Постанова № 26266553, 01.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 18/929/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - Медведєва Д.С.

відповідача - Кирпичової О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2577П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.12 р. у справі №18/929/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Принт", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгрупп", смт. Диканька

про стягнення 60 091,2 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором №5698-2 від 14.07.11 р. у розмірі 60 091, 20 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року по справі №18/929/12 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Укрпродснекгруп" на користь ТОВ "Апекс-Принт" 60091,20 грн. боргу, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60091,20 грн. боргу за договором поставки №5698-2 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року по справі №18/929/12 повністю та прийняти нове, яким відмовити в позові ТОВ "Апекс-Принт" повністю.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з мотивами та доказами позивача по справі, та посилається на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає апелянт у своїй скарзі між ТОВ «Укрпродснекгруп»(Покупець) та ТОВ «Апекс-Принт»«Постачальник»було укладено договір поставки №5698-2 від 14.07.11 р., за умовами якого, Постачальник повинен був поставити продукцію (плівку ПППЗО/ППМЗО «Вкусняшки для компашки от Сашки») згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець повинен був прийняти продукцію та оплатити її на умовах, передбачених договором.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість продукції повинна відповідати вимогам ТУ У 25.2-34579549-001:2009.

Згідно специфікації №1 від 04.08.11 р., постачальник зобов'язався поставити плівку ППП30/ППМ30 «Вкусняшки для компашки от Сашки Акція 50 г.»в обсязі 2000 кг.

Згідно специфікації № 2 від 26.08.11р., постачальник зобов'язаний був поставити плівку ПППЗО/ППМЗО «Вкусняшки для компашки от Сашки Акція 60 г.»в обсязі 2000 кг.

Згідно Специфікації № 3 від 29.08.11 р., постачальник зобов'язаний був поставити плівку ПППЗО/ППМЗО «Вкусняшки для компашки от Сашки 100 г.»в обсязі 2000 кг.

Згідно накладної №540 від 09.09.2011 р. відповідач отримав плівку ПППЗО/ППМЗО «Вкусняшки для компашки от Сашки Акція 500 г.»в кількості 1783,83 кг.

Плівка була для формування пакетів та фасування насіння соняшника.

Але іспити, які провели 28 вересня 2011 року спеціалісти ТОВ «Укрпродснекгруп», показали, що плівка неякісна і не відповідає ТУ У 25.2-34579549-001:2009 (п. 3.5. Договору), оскільки плівка непридатна для фасування і формування якісного пакета із насінням. Непридатність плівки до фасування пакетів із соняшником було зафіксовано Актом №3 від 28.09.11 р., складеними спеціалістами відповідача.

На думку відповідача, істотним порушенням позивачем умов Договору, є поставка товару неналежної якості, що підтверджується Актом № 3 від 28.09.11 р.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни, 2) безплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути; недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу; недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення, покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми: 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до п. 3.11. Договору, на адресу позивача була направлена рекламація №111 від 29.09.11 р. та претензія №112 від 29.09.2011 р. з вимогами повернути сплачені грошові кошти в сумі 109 261, 50 грн. за поставлену неякісну плівку в кількості 1783,86 кг.

Претензія залишилася без відповіді, і грошові кошти позивач за поставлену неякісну плівку не повернув.

В зв'язку з цим, відповідач у подальшому не замовляв у позивача плівку для фасування пакетів із насінням.

Як вказував позивач у позові, виконання друку на плівці виконувалось з використанням друкарських кліше (друкарських валів).

Відповідно до наданих позивачем документів, друкарські кліше 200716 «Вкусняшки от Сашки 50 гр.», 200739 «Вкусняшки от Сашки 60 гр.», 200741 'Вкусняшки от Сашки 100 грн.»є власністю позивача.

Умовами договору поставки №5698-2 від 14.07.11 р. не передбачено продаж (поставка) чи передання у власність відповідача вищевказаних кліше.

Тому, як зазначає відповідач у своїй скарзі, йому незрозуміло, керуючись якою нормою чинного законодавства, позивач вимагає сплатити заборгованість в розмірі 60 091,20 грн. за власні друкарські кліше.

На думку відповідача позивачем необґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства, вид заявленої до стягнення суми (чи це заборгованість, чи повернення попередньої оплати), а також не вказано правові підстави стягнення вартості друкарських кліше, які є власністю позивача, тобто незрозуміло, чи це збитки, чи штрафні санкції за невиконання ТОВ «Укрпродснекгруп»умов Договору щодо сумарного замовлення відповідачем у позивача кожного виду плівки не менш ніж 6 тон.

На це, на думку відповідача, не звернув уваги суд першої інстанції при розгляді справи, і виніс рішення про стягнення з відповідача суми 60091,20 грн.

Судом не було взято до уваги докази ТОВ «Укрпродснекгруп»про постачання позивачем неякісної продукції, зокрема Акт №3 від 28.09.11 р., претензії щодо якості поставленої плівки, рекламація №111 від 29.09.11 р. та претензія №112 від 29.09.2011 р. Отже, на думку відповідача, під час винесення господарським судом Полтавської області рішення від 19 липня 2012 року було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Це призвело до винесення неправильного рішення і як слідство, є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст. 104 ГПК України та винесення нового рішення.

Позивач вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 14 липня 2011 року між ТОВ "Апекс-Принт" (далі по тексту позивач, постачальник) та ТОВ "Укрпродснекгруп" (далі по тексту відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 5698-2 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався власними силами та з власних матеріалів виготовити та поставити відповідачу замовлену ним продукцію згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію в порядку, встановленому умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору сторонами підписано:

Специфікацію №1 від 04 серпня 2011 року про поставку продукції (плівки ПППЗО/ППМЗО "Вкусняшки для компашки от Сашки Акция 500 г.") в обсязі 2000 кг.

Специфікацію № 2 від 26 серпня 2011 року про поставку продукції (плівки ППП30/ППМ30 "Вкусняшки от Сашки насіння соняшника") в обсязі 2000 кг.

Специфікацію №3 від 29 серпня 2011 року про поставку продукції (плівки ППП30/ППМ30 "Вкусняшки от Сашки Акция 500 г.") в обсязі 2000 кг.

П. 2.1. договору передбачено, що оплата продукції проводиться покупцем в безготівковому порядку в гривні України на розрахунковий рахунок позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що факт поставки позивачем продукції у відповідності до умов Договору № 5698-2 від 14.07.2011 р. та Специфікації №1 від 04.08.2011 p., Специфікації №2 від 26.08.2011 p., Специфікації №3 від 29.08.2011 р. підтверджується видатковою накладною №540 від 09.09.2011 р. на суму 109 261,50 грн. та видатковою накладною №587 від 29.09.2011 р. на суму 240 987,01 грн. Всього позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 350 248,51 грн.

Факт отримання продукції відповідачем не заперечується та підтверджується підписом уповноважених згідно із довіреністю №266 від 30 вересня 2011 року, контрольною накладною РНГ-587, довіреністю №247 від 09.09.2011 року, контрольною накладною РНГ-540 посадових осіб.

Виконання друку на плівці проводилося з використанням формних валів (друкарських кліше).

Вартість друкарських кліше визначена пунктами 4 Специфікацій №1, №2 та №3 до Договору №5698-2 від 14.07.2011 р., що узгоджені сторонами. Так, вартість формних валів за Специфікацією №1 від 04 серпня 2011 року складає 20800,80 грн., вартість формних валів по Специфікації №2 від 26 серпня 2011 року - 18489,60 грн., вартість формних валів по Специфікації №3 від 29 серпня 2011 року - 20800,80 грн.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, друкарські кліше були поставлені за власні кошти позивачу та є його власністю відповідно до договору №110809/1 к "На постачання труб-кліше для глибокого друку", укладеного 11.08.2009 року між ТОВ "Апекс-принт" (Замовник) та ПП "Компанія кольорової поліграфії Україна-ЮньЧень"(Постачальник).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість валів (друкарських кліше) сплачується Постачальником у разі сумарного замовлення по кожному виду протягом 6 місяців не менше ніж 6 тонн (разове замовлення не менше 2-х тон). При невиконанні вказаного пункту Договору вартість валів оплачується Покупцем (відповідачем) та сплачується протягом 3 (трьох) діб у відповідності до виставленого рахунку.

Тому, посилання відповідача на те, що йому незрозуміло чому він повинен сплатити кошти за придбані позивачем вали для замовленої та виготовленої на цих валах продукції, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, по кожному виду валів відповідачем було замовлено тільки по 2000 кг продукції у шестимісячний термін, вартість друкарських кліше 200716 "Вкусняшки от Сашки 50 гр.", 200739 "Вкусняшки от Сашки 60 гр.", 200741 "Вкусняшки от Сашки 100гр.", тому позивач правомірно та у відповідності до п. 2.2 договору відніс вартість придбаних валів на рахунок відповідача.

Як зазначає у позові позивач та підтверджується матеріалами справи, він на адресу відповідача направив рахунки-фактуру № СФ-0000065 від 13.02.2012 р., № СФ-0000102 від 02.03.2012 р., № СФ-0000103 від 02.03.2012 р. з вимогою сплати вартості валів із триденним терміном погашення суми (докази направлення додані до позовної заяви).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем оплату вартості валів, у визначений договором строк, не здійснено, на дату подання позову та прийняття рішення заборгованість відповідача складає 60 091 , 20 грн.

Несплата відповідачем вартості валів у добровільному порядку стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про її стягнення.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив у своєму рішенні, що згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції відповідач доказів сплати вартості валів відповідно до умов договору суду не надав.

Відповідач вказує, що плівка, яка поставлялася позивачем в рамках договору №5698-2 від 14.07.11 р. за накладною № 540 від 09.09.2011 р., неякісна, не відповідає ТУ У 25.2-34579549-001:2009, непригодна для фасування і формування якісного пакета із насінням.

На думку відповідача, неякісність плівки підтверджується Актом №3 від 28.09.11 р.

Крім того, відповідач посилається на надсилання ним відповідно до п. 3.11. договору на адресу позивача рекламації №111 від 29.09.11 р. та претензії №112 від 29.09.2011 р. з вимогами повернути сплачені грошові кошти в сумі 109 261, 50 грн. за поставлену неякісну плівку в кількості 1783,86 кг.

Як зазначає відповідач, його претензія залишилася без відповіді, грошові кошти позивач за поставлену неякісну плівку не повернув.

Зазначене вище не спростовує обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, та не може бути підставою для відмови позивачу у позові з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що пункт 3.4. укладеного сторонами договору поставки визначає те, що покупець повинен прийняти продукцію згідно із Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 року № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

У відповідності до пункту 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості приймання продукції по якості та комплектності проводиться на складі отримувача, зокрема, в наступні строки: а) при позаміській поставці - не пізніше 20 днів при продукції постачальником або при вивезенні продукції отримувачем.

Пункт 16 вищевказаної Інструкції говорить про те, що при позаміській поставці виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції та складення акту є обов'язковим.

Пункт 3.10 Договору говорить про те, що претензії по кількості поставленої продукції можуть бути заявлені Покупцем не пізніше 30 (тридцяти) днів з моменту постачання продукції.

Пунктом 3.11 укладеного сторонами Договору передбачено, що в разі виявлення неякісної продукції Покупцем складається та направляється на адресу Постачальника претензія з вказівкою виявлених недоліків продукції. Дотримання претензійного порядку при виявленні неякісної продукції є обов'язковим.

Згідно із пунктом 3.12. Договору Постачальник зобов'язується розглянути претензію Покупця на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання, а в разі, якщо для розгляду претензії необхідний виїзд спеціалістів Постачальника до Покупця для огляду поставленої продукції - на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту оформлення сторонами протоколу огляду поставленої продукції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, посилання відповідача на те, що плівка, яка поставлялася позивачем в рамках договору №5698-2 від 14.07.11 р. за накладною №540 від 09.09.2011 р., неякісна, не відповідає ТУ У25.2-34579549-001:2009, не пригодна для фасування і формування якісного пакета із насінням, не підтверджена належними доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Акт №3 від 28.09.11 р., на який посилається відповідач в підтвердження того, що плівка, поставлена позивачем, є неякісною, не може бути прийнятий як доказ, оскільки в порушення п.16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості та п. 3.12. Договору, складений та підписаний лише представниками відповідача. Докази виклику представника виробника (позивача) для його явки для участі в перевірці якості та комплектності продукції в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідач посилається на надсилання ним відповідно до п. 3.11. договору на адресу позивача рекламації №111 від 29.09.11 р. та претензії №112 від 29.09.2011 р. з вимогами повернути сплачені грошові кошти в сумі 109 261, 50 грн. за поставлену неякісну плівку в кількості 1783,86 кг.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, докази направлення рекламації №111 від 29.09.11 р. та претензії №112 від 29.09.2011 р. в матеріалах справи відсутні. Посилання відповідача на те, що дані документи направлялися позивачу електронною поштою документально не підтверджене.

Надана відповідачем паперова копія електронного листа від 21.11.2011 р. (а.с. 89) також не може бути прийнята судом як доказ підтвердження надсилання претензії на адресу позивача, оскільки в тексті даного листа відсутні будь-які посилання на її наявність.

Крім того відповідачем не надано будь-яких доказів про розірвання укладеного договору, котрий є обов'язковим для виконання сторонами.

За даних обставин суд першої інстанції правомірно визнав, що вимога позивача про стягнення 60 091,20 грн. боргу за договором поставки №5698-2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.12 р. у справі №18/929/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.12 року у справі №18/929/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 01.10.2012 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.