Постанова № 26266609, 28.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5023/2278/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача -Попівненко О.Ю. за дов. №114 від 03.01.2012р.,

відповідача -Мойсеєвої І.Ю. за дов. №248-180 від 10.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.2536Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2012р. у справі №5023/2278/12,

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі, м. Харків,

до Державного підприємства завод «Електроважмаш», м. Харків,

про стягнення 48246,77 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2012 р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП завод «Електроважмаш» на користь Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкові -20682,31 грн. збитків. Стягнуто з ДП завод «Електроважмаш»на користь Державного бюджету України 689,69 грн. судового збору (а.с.89-94).

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин справи (а.с.102-103).

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається, зокрема, на те що судом не обґрунтовано не взято до уваги, що навіть після підписання контракту 04.02.2008р. у пенсіонера Сбітнєва В.І. не виникло права на наукову пенсію, оскільки не було виконано сукупності усіх необхідних умов, передбачених статтею 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», а саме не було подано відповідної заяви.

При цьому, позивач зазначає, що не звернення Сбітнєва В.І. із відповідною заявою до Пенсійного фонду після укладення контракту не містить в його діях ознак вини, оскільки пенсіонер не міг знати того факту, що укладення контракту істотно змінює його пенсію. В даному випадку відшкодування переплати пенсії повинно понести підприємство, з вини якого сталося відповідне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 04.09.2012р. (а.с.100-101).

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6622 від 17.08.2012р.), в якому зазначив, що проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається передбачених законодавством підстав для скасування рішення місцевого господарського суду (а.с.110-111).

Крім того, в обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що Сбітнєв В.І., починаючи з 04.02.2008р. мав законне право на призначення наукової пенсії, адже він був працевлаштований на наукову посаду за контрактом від 04.02.2008р. З огляду на це, відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої переплатою пільгової пенсії за період з 01.02.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 27564,46 грн.

Також, відповідач зазначає, що в даному випадку, право пенсіонера на призначення наукової пенсії з 04.02.2008р. виникло при дотриманні усіх необхідних умов. Звернення Сбітнєва В.І. до органів Пенсійного фонду для отримання наукової пенсії було реалізовано ще 25.08.2004р. шляхом подання заяви про призначення пенсії по інвалідності як науковому працівнику.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 25.09.2012р. (а.с.100-101).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.09.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2012р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що апеляційну скаргу апелянта вважає необґрунтованою, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У травні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог (вх.№10204 від 19.07.2012р.) просило стягнути з Державного підприємства завод «Електроважмаш»майнову шкоду, яка була завдана переплатою пільгової пенсії працівнику цього підприємства Сбитнєву В.І. в сумі 48246,77 грн. (а.с.4-5, а.с.80-81).

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2012р. позов Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова було задоволено частково, а саме в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 20682,31 грн., які утворилися внаслідок переплати пенсії за період з 25.08.2004р. по 01.02.2008р. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої переплатою пільговою пенсії Сбітнєву В.І. за період з 01.02.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 27564,46 грн. виходив з того, що відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»Сбітнєв В.І., починаючи з 04.02.2008р. мав законне право на призначення наукової пенсії, оскільки був працевлаштований на наукову посаду за контрактом від 04.02.2008р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшовши висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої переплатою пільгової пенсії Сбітнєву В.І. за період з 01.02.2008р. по 01.12.2010р. в сумі 27564,46 грн., в резолютивній частині оскаржуваного рішення, в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не зазначив про відмову в позові.

Вимоги до змісту рішення передбачені статтею 84 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Пунктом 4 названої постанови передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» передбачено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог -про відмову в позові в решті вимог (пункт 9.4 названої постанови).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним положенням статті 84 Господарського процесуального кодексу України та приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без дослідження усіх фактичних обставин справи в сукупності, при довільному трактуванні норм чинного законодавства, а в резолютивній частині рішення відсутній висновок про відмову в задоволенні іншої частини вимог, що, в свою чергу, є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила, що, як вбачається із позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, предметом спору є відшкодування шкоди. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на статтю 1166 Цивільного кодексу України та статтю 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме на те, що неправомірними діями ДП завод «Електроважмаш»(поданням недостовірних довідок) позивачу було заподіяно майнову шкоду в розмірі 48246,77 грн. (переплачено пенсії), яка підлягає відшкодуванню винними особами в повному обсязі.

Вирішуючи питання про підсудність даного спору за участю позивача - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

При цьому вказана стаття встановлює, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

За предметним критерієм, до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»встановлено, що підвідомчість -це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 4.1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України передбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, предметом спору по даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем у зв'язку із поданням Управлінню Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова недостовірної довідки, через що позивачем було виплачено пенсії в розмірі більшому, ніж вона повинна бути фактично.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існує спір, який за суб'єктним складом підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проте, за предметним складом між сторонами відсутні ознаки публічно-правового спору, а вимога позивача відшкодувати шкоду ґрунтується на нормах Цивільного кодексу України та заявлена окремо від провадження щодо вирішення публічно-правового спору.

Частина 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи те, що між сторонами у справі №5023/2278/12 відсутні публічно-правові відносини, які можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень, а натомість мають місце цивільно-правові відносини, то вказаний спір про стягнення шкоди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів та не заперечується сторонами, 25.08.2004р. Сбітнєв В.І. звернувся до позивача -Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за призначенням пенсії по інвалідності як науковому працівнику.

На виконання вимог чинного законодавства щодо призначення даного виду пенсії Сбітнєвим В.І. була надана довідка №250/45 від 25.08.2004р., видана ДП завод «Електроважмаш», про те, що Сбітнєв В.І. з 01.08.2004р. був переведений на посаду завідуючого науково-технічного відділу та дана посада не може вважатися науковою, а тому пенсіонер має право на отримання пенсії у відповідності до статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»(а.с.7).

На підставі вищенаведеної довідки №250/45 Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова Сбітнєву В.І. була призначена пенсія по інвалідності як науковому працівнику з 25.08.2004р. згідно статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

17.06.2010р. ДП завод «Електроважмаш»надіслав позивачу листа №214-67, в якому вказав, що довідку №250/45 від 25.08.2004р., яка була видана Сбітнєву В.І, відзиває, як таку, що була подана помилково та просить залучити до справи довідку №214-64 від 10.06.2010р. (а.с.8).

В довідці №214-64 від 10.06.2010р. вказано, що Сбітнєв В.І., зокрема, з 01.08.2004р. по 01.10.2005р. був завідуючим науково-технічного відділу, тобто на момент призначення наукової пенсії, займав посаду, яка помилково не була віднесена до наукової. В даній довідці зазначено, що дана помилка сталася внаслідок не врахування положень Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»про те, що посади робітника, який має ступень кандидата технічних наук за основним напрямком науково-технічної діяльності, являються науковими (а.с.9).

Враховуючи вищенаведену довідку №214-64 від 10.06.2010р., на підставі поданої Сбітнєвим В.І. заяви про призначення (перерахунок) пенсії від 19.07.2010р. Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова було здійснено перерахунок та призначено пенсію Сбітнєву В.І., як науковому працівнику з 01.08.2010р.

Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова 14.04.2011р. направило на адресу відповідача претензію №9077-07/30 про відшкодування шкоди у розмірі 48246,77 грн., яка виникла з вини ДП завод «Електроважмаш», у зв'язку із поданням недостовірної довідки, та полягає у переплаті пенсії Сбітнєву В.І. за весь період до здійсненого перерахунку (а.с.15). Дана вимога була отримана відповідачем 18.04.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.16). Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді на вищевказану вимогу, або докази відшкодування шкоди.

Не отримавши відповіді на надану претензію та задоволення своїх вимог, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова звернулось до господарського суду Харківської області із відповідним позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 48246,77 грн., яка утворилась внаслідок переплати пенсії, призначеної на підставі недостовірної довідки, виданої відповідачем. До позовної заяви Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м Харкова була надана довідка про виплачені суми пенсії, в якій зроблено розрахунок різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка повинна була бути призначена та зазначено, що станом на 20.12.2010р. розмір переплати за період з 25.08.2004р. по 30.06.2010р. складає 48246,77 грн.(а.с.12-14).

Порядок та умови призначення пенсії науковому працівнику визначені положеннями статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»відповідно до яких, пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 22-1 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. Аналогічне положення зазначено і в Постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257 «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Сбітнєву В.І. дійсно було присвоєно звання кандидата технічних наук (диплом Т.Н. №088659 від 09.04.1986р.) та він працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено даний науковий ступінь, а отже на момент призначення пенсії 25.08.2004р., працюючи на посаді завідуючого науково-технічним відділом, не мав права на наукову пенсію.

Таким чином, з вини ДП завод «Електроважмаш», який не врахував вимоги законодавства та видав недостовірну довідку №250/45 Сбітнєву В.І. було призначено наукову пенсію без достатніх на те правових підстав (а саме була відсутня така умова, як звільнення з наукової посади або праця за строковим договором). Таким чином, Сбітнєв В.І. отримував пенсію, розмір якої є більшим порівняно із пенсією, яка повинна була бути призначена, а позивачу було завдано майнової шкоди у зв'язку із переплатою пенсії.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у завданні матеріальної шкоди, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме з вини ДП завод «Електроважмаш» сталася переплата пенсії у розмірі 48246,77 грн., що є майновою шкодою, яка підлягає повному відшкодуванню позивачу.

При цьому колегія суддів погоджується із твердженнями позивача, що навіть праця Сбітнєва В.І. з 04.02.2008р. по 03.02.2010р. по контракту на ДП завод «Електроважмаш»(а.с.63-65) не породжує з 04.02.2008р. безумовного права на отримання Сбітнєвим В.І. пенсії, як науковому працівнику. Для виникнення права на отримання пенсії, як науковому працівнику необхідна наявність одразу декількох умов, передбачених, зокрема, положеннями статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», серед яких однією із необхідних умов є подання відповідної заяви до органів Пенсійного фонду України. Таким чином, перспективна можливість отримання Сбітнєвим В.І. пенсії, як науковому працівнику на достатніх правових підставах з 04.02.2008р., не була реалізована ним через неподання відповідної заяви.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із позицією відповідача, що така умова, як подання заяви про призначення пенсії, як науковому працівнику, була реалізована Сбітнєвим В.І. ще 25.08.2004р. На думку відповідача, вищенаведене дає підстави вважати, що станом на 04.02.2008р. було виконано усі необхідні умови для призначення наукової пенсії (праця за строковим договором на науковій посаді та подана заява), однак колегія суддів вважає, що дані доводи ґрунтуються довільному трактуванні норм чинного законодавства, а заява Сбітнєва В.І., яка була подана 25.08.2004р., на підставі недостовірних даних, не може бути належним виконанням вимог законодавства, що регулює порядок та умови призначення даного виду пенсії.

Крім того, відповідач в своєму відзиві на позовну заяву (а.с.55-58) посилався на необхідність застосування до даного спору положень статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, повернення надміру сплаченої пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера, а також положень Постанови Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. №6-4, якою передбачено порядок такого відшкодування. Колегія суддів відхиляє твердженнями відповідача, щодо необхідності застосування даних норм права, оскільки вони передбачають порядок відшкодування надміру виплачених пенсій, що сталися внаслідок винних дій пенсіонера. В даному випадку переплата пенсії сталася внаслідок винних дій підприємства, яке видало недостовірну довідку, на підставі якої і було призначено пенсію в розмірі більшому, ніж вона повинна була бути.

На підставі викладеного, колегія суддів, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові -покладаються на позивача, а при задоволенні позову -на відповідача. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та апеляційної скарги на рішення господарського суду.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2012р. по справі №5023/2278/12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства завод «Електроважмаш»(61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, р/р 26002200400001 у ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537) на користь Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Блюхера, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655, р/р 256013012090 в ХОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823) -48246,77 грн. збитків.

Стягнути з Державного підприємства завод «Електроважмаш»(61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, п/р 26002200400001 у ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) -1609,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2012 року.

Головуючий суддя О.В. Шевель

суддя В.В. Афанасьєв

суддя Р.А. Гетьман