Рішення № 26265757, 01.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.12 Справа № 8/5014/2219/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", м. Київ,

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області,-

про стягнення 1 988 528 грн. 61 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Камінський А.М. -представник, - довіреність №б/н від 07.08.12 року;

від відповідача -Чуприк С.О. -юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №01/4-10-695 від 22.0.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.07.10 року до 30.06.12 року у сумі 699212,02 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 1289316,59 грн., нарахованих ним з посиланням на:

неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про порядок погашення заборгованості №30-04-10, укладеного між сторонами 25.06.10 року;

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.11 року по справі господарського суду Луганської області №8/26/2011, на підставі якої з відповідача - Державного підприємства "Первомайськвугілля" (далі -ДП "Первомайськвугілля") було стягнуто основний борг у сумі 12012529,74 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 17.09.12 року до 01.10.12 року - у зв'язку з поданням позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

17.09.12 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (від 13.09.12 року за вих. №б/н), згідно якій просить стягнути з відповідача 1988697,03 грн., у т.ч.:

інфляційні нарахування:

у сумі 1285340,68 грн. - за період з 26.07.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 12012529,74 грн.;

у сумі 4117,92 грн. - за період з 11.08.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 38485,27 грн., - а разом - 1289458,60 грн.;

3% річних:

у сумі 697055,84 грн. - за період з 26.07.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 12012529,74 грн.;

у сумі 2182,59 грн. - за період з 11.08.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 38485,27 грн., - а разом - 699238,43 грн. (а.с.37-38;41-42).

З урахуванням того, що ця заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, її прийнято судом та враховано при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 01.10.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги (з урахуванням їх збільшення) підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що на момент подання позову сплинув строк позовної давності за основними зобов'язаннями, а тому, на його думку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог (відзив на позовну заяву від 14.09.12 року за вих.№01/4-7-365) (а.с.47-49).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до приписів частини 2 ст. 35 ГПК України суд вважає, що рішенням господарського суду Луганської області від 04.05.2011 року по справі №8/26/2011 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року по цій же справі встановлено наступне.

12.02.02 року Міністерством палива та енергетики України видано наказ №71 "Про реорганізацію ВАТ ДХК "Первомайськвугілля"", - відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія "Первомайськвугілля"" (далі -ВАТ ДХК "Первомайськвугілля") було реорганізоване шляхом виділення з його складу низки підприємств - юридичних осіб, у тому числі: ДВАТ "Шахта "Золоте"", ДВАТ "Шахта "Карбоніт"", ДВАТ "Шахта "Гірська"", ДВАТ "Шахта "Первомайська"", ДВАТ "Вуглезбут"" та ДВАТ "Управління матеріально-технічного постачання" (п.1).

На базі вищеперелічених підприємств (крім ДВАТ "Вуглезбут") шляхом їх злиття було утворене Державне підприємство "Первомайськвугілля" (далі - ДП "Первомайськвугілля") (п.3), яке стало правонаступником їх прав та обов'язків (п.11), - а вищеназвані підприємства стали структурними підрозділами ДП "Первомайськвугілля".

ДВАТ "Вуглезбут" було перетворене у Державне підприємство "Первомайськвуглезбут" (далі -ДП "Первомайськвуглезбут") (п.2), яке стало правонаступником прав та обов'язків першого (п.11).

Як вбачається з обставин справи №8/26/2011 та наявних у ній доказів, ДВАТ "Шахта "Золоте"", ДВАТ "Шахта "Карбоніт"", ДВАТ "Шахта "Гірська"", ДВАТ "Шахта "Первомайська"", ДВАТ "Вуглезбут"", ДВАТ "Управління матеріально-технічного постачання" (ДВАТ "УМТЗ"), ДП "Первомайськвугілля" перебували у договірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвуглепереробка" (далі -ТОВ "Луганськвуглепереробка"), при цьому за даними договорами, про які йдеться нижче, названі підприємства мали борги перед ТОВ "Луганськвуглепереробка".

14.01.06 року між ТОВ "Лугансьвуглепереробка" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" (далі -ТОВ "Інтерофіс Лімітед") (покупець) у простій письмовій формі був укладений договір №542 купівлі-продажу боргових зобов'язань, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив боргові зобов'язання ДП "Первомайськвугілля", - тобто право вимоги сплати боргу згідно наступних договорів, укладених ТОВ "Лугансьвуглепереробка" з:

шахтою "Гірська" - №74/79 від 02.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 56395,96 грн. (за даними продавця);

шахтою "Гірська" - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 53477,23 грн. (за даними продавця);

шахтою "Золоте" - №62/43 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 433713,40 грн. (за даними продавця);

шахтою "Карбоніт" - №59/144 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 207241,84 грн. (за даними продавця);

ДП "Первомайськвуглезбут" - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 37158,01 грн. (за даними продавця);

шахтою "Карбоніт" - №11.02/2 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 6232,08 грн. (за даними продавця);

СП "Шахта "Первомайська"" ДП "Первомайськвугілля" - №121 від 01.02.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 328188,00 грн. (за даними продавця);

ДП "Первомайськвугілля" - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 4012084,20 грн. (за даними продавця);

СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля" - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким станом на 14.01.06 року становила 288246,09 грн. (за даними продавця), - при цьому загальна сума права вимоги сплати боргу склала 5.422.736,81 грн. (том 1, а.с.12-13; та ін.).

20.03.06 року ТОВ "Луганськвуглепереробка" (продавець) та ТОВ "Інтерофіс Лімітед" (покупець) уклали додаткову угоду до цього договору, відповідно до якої покупець отримав право вимоги сплати боргу за наступними договорами, укладеними між ТОВ "Луганськвуглепереробка" та нижчепоіменованими підприємствами:

ДП "Первомайськвугілля" - №22ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 625.376,05 грн. (за даними продавця);

шахта "Гірська" - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.573.157,48 грн. (за даними продавця);

шахта "Золоте" - №62 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.187.980,88 грн. (за даними продавця);

шахта "Карбоніт" - №59 від 01.08.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.689.234,86 грн. (за даними продавця);

ДП "Первомайськвуглезбут" - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 37.158,01 грн. (за даними продавця);

ДП "Первомайськвугілля" - №0-0000022ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 95.465,34 грн. (за даними продавця);

ДП "Первомайськвугілля" - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 4.854.421,52 грн. (за даними продавця);

СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля" - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким станом на 20.03.06 року становила 1.987.893,61 грн. (за даними продавця), - загальна сума боргу за цими договорами складає 12.049.687,75 грн.

Відповідач по справі №8/26/2011 в ході її розгляду надав документальні докази, які підтверджують факт існування договірних правовідносин між ним та ТОВ "Первомайськвуглепереробка" за низкою вищеперелічених договорів та боргу перед останнім, а саме:

1)акти взаємозвірок:

станом на 01.12.03 року -за договорами №0074 від 02.08.02 року; №079 від 27.09.02 року та №97 від 01.11.02 року, -всього на суму 1.454.035,21 грн. (том 1, а.с.61);

станом на 01.04.04 року -за договором №22ю від 13.04.02 року -у сумі 0,00 грн. (том 1, а.с.59);

станом на 01.12.04 року -за договором №46/ю від 01.09.02 року -у сумі 37158,01 грн. (том 1, а.с.64);

станом на 31.08.05 року -за договором №000063 від 01.06.03 року -у сумі 1.498.816,52 грн. (том 1, а.с.58);

станом на 01.09.05 року -розрахунків між двома підприємствами -у сумі 288.246,09 грн. (том 1, а.с.60);

станом на грудень 2005 року -розрахунків між двома підприємствами -у сумі 301.204,29 грн. (том 1, а.с.62); та ін.;

2)договори №22ю від 19.04.02 року; №97 від 01.11.02 року; №62 від 01.08.02 року; №59 від 01.08.02 року; №46/ю від 01.09.02 року; №63 від 01.06.03 року та №108 від 21.11.03 року;

3)договір №89/01-06-10 про порядок погашення заборгованості, укладений між сторонами у справі 04.06.10 року, згідно якому ТОВ "Інтерофіс Лімітед" (кредитор) та ДП "Первомайськвугілля" (боржник), підписуючи цей договір, підтверджують наявність заборгованості боржника перед кредитором (п.1), яка має місце у зв'язку з виконанням нижчеперелічених договорів (п.2):

ДП "Первомайськвугілля", - №22ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 625.376,05 грн.;

шахта "Гірська", - №97 від 01.11.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.573.157,48 грн.;

шахта "Золоте", - №62 від 01.08.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.187.980,88 грн.;

шахта "Карбоніт", - №59 від 01.08.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.689.234,86 грн.;

ДП "Первомайськвуглезбут", - №46/ю від 01.09.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 37.158,01 грн.;

ДП "Первомайськвугілля", - №0-0000022ю від 19.04.02 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 94.465,34 грн.;

ДП "Первомайськвугілля", - №63 від 01.06.03 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 4.854.421,52 грн.;

СП "УМТЗ" ДП "Первомайськвугілля", - №108 від 21.11.03 року, сума боргу за яким відповідно до договору №542 від 14.01.06 року становила 1.987.893,61 грн., - при цьому загальна сума боргу за цими договорами становить 12.049.687,75 грн.

Сторони домовилися, що загальна сума зобов'язань боржника перед кредитором складає 12.049.687,75 грн., при цьому вони, посилаючись на ст. 604 ЦКУ, встановили, що стосовно зобов'язань, вказаних у п.2 цього договору, відбувається новація (п.3).

Боржник зобов'язався на протязі року з моменту підписання цього договору сплатити кредиторові заборгованість у сумі 12.049.687,75 грн. шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. Оплата заборгованості може бути здійснена у інший спосіб, ніж грошовими коштами, не заборонений чинним законодавством України, про що сторони укладають окрему угоду (п.4). У разі порушення боржником вказаного у п.4 цього договору строку погашення заборгованості кредитор має право звернутися до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку (п.5).

Згідно п. 11 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.05.11 року по справі №8/26/2011 позов задоволено частково -стягнуто основний борг у сумі 397004,58 грн.

Вищезгаданою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.11 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.11.11 року (а.с.34-36), це рішення частково скасовано, а саме: стягнуто з ДП "Первомайськвугілля" на користь ТОВ "Інтерофіс Лімітед" основний борг у сумі 12.012529,74 грн., а також судові витрати на загальну суму 38485,27 грн. (12750,00 грн. + 25500,00 грн. + 235,27 грн.).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ТОВ "Інтерофіс Лімітед", звертаючись до господарського суду з вищезгаданим позовом (справа №8/26/2011), не висунуло вимогу про стягнення з відповідача, крім основного боргу, ще і 3% річних та інфляційних нарахувань.

22.08.12 року за вих. №б/н ТОВ "Інтерофіс Лімітед" спрямувало на адресу ДП "Первомайськвугілля" письмову вимогу про сплату на його користь інфляційних нарахувань та 3% річних у загальній сумі 1988528,61 грн. (а.с.27;28-30), але відповідач не зробив цього.

Зазначені обставини стали підставою для звернення товариства до суду з даним позовом (справа №8/5014/2219/2012).

Позивач згідно позовній заяві (а.с.2-3) на суму основного боргу 12012529,74 грн. нарахував за період з 26.07.10 року до 30.06.12 року:

3% річних у сумі 699212,02 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 1289316,59 грн., - а разом 1988528,61грн., які просив стягнути з відповідача (а.с.2-3;6).

Як сказано вище у цьому рішенні, 17.09.12 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (від 13.09.12 року за вих. №б/н), згідно якій просить стягнути з відповідача 1988697,03 грн., у т.ч.:

інфляційні нарахування:

у сумі 1285340,68 грн. - за період з 26.07.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 12012529,74 грн.;

у сумі 4117,92 грн. - за період з 11.08.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 38485,27 грн., - а разом - 1289458,60 грн.;

3% річних:

у сумі 697055,84 грн. - за період з 26.07.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 12012529,74 грн.;

у сумі 2182,59 грн. - за період з 11.08.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 38485,27 грн., - а разом - 699238,43 грн. (а.с.37-38;41-42).

Відповідач позов (у тому числі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) не визнав, але не спростував; просить застосувати термін позовної давності.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Дослідивши доводи відповідача про необхідність застосування при вирішенні цього спору терміну позовної давності, суд не погодився з ними з огляду на таке.

Згідно визначенню, наданому у ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 названого Кодексу).

Як сказано у частині 1 ст. 261 Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнанням нею свого боргу або іншого обов'язку.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, документально довів, що ДП "Первормайськвугілля", уклавши з ним 04.06.10 року договір №89/01-06-10 про порядок погашення заборгованості, підтвердило наявність власної заборгованості перед позивачем у сумі 12.049.687,75 грн.

Статтею 258 ЦКУ встановлено терміни спеціальної позовної давності, - але вони не розповсюджуються на вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних -предмету спору по цій справі, нарахованих на вищевказану суму основного боргу, який ДП "Первомайськвугілля" визнало станом на 04.06.10 року (день укладення договору №89/01-06-10).

Позивач до господарського суду Луганської області з цим позовом звернувся 03.09.12 року (а.с.2-3), - тобто до закінчення трирічного терміну, встановлено ст.257 ЦК України.

За таких обставин у суду відсутні правові та фактичні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування при вирішенні цього спору терміну позовної давності (правило частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України), а спір підлягає вирішенню по суті.

2.При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 604 Кодексу зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту цитованої статті Цивільного кодексу не вбачається, що сторони за договором №89/01-06-10 про порядок погашення заборгованості, укладеним 04.06.10 року, порушили її приписи.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), - при цьому відповідно до ст. 514 Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), - але відповідач, уклавши договір №89/01-06-10 від 04.06.10 року, не вчинив жодних дій, спрямованих на його виконання.

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, термін сплати боргу за вищеназваним договором, визначено у п.4 останнього, і він є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не сплатив на користь позивача зазначену у договорі суму боргу, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Сума основного боргу за договором становить 12012529,74 грн.

З огляду на викладене позивач у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.37-38) та у розрахунку до неї (а.с.41-42), враховуючи умови договору №89/01-06-10 від 04.06.10 року, вірно визначив за період з 26.07.10 року по 30.06.12 року суму:

інфляційних нарахувань -у розмірі 1285340,68 грн.;

3% річних -у розмірі 697055,84 грн., - а разом 1982396,52 грн.

Позов у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача за період з 11.08.10 року по 30.06.12 року з частини боргу у розмірі 38485,27 грн. інфляційних нарахувань у сумі 4117,92 грн. та 3% річних у сумі 2182,59 грн., - то вони не підлягають задоволенню, оскільки сума, з якої вони нараховані (38485,27 грн.), - є судовими витратами, стягнутими згідно вищезгаданій постанові суду апеляційної інстанції від 10.08.11 року, - а не боргом, який ґрунтується на договорі №89/01-06-10 від 04.06.10 року, - тобто не є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, - тобто у розмірі 39647,93 грн., а сплату його решти у сумі 126,01 грн. - на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-36,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля", ідентифікаційний код 32320594, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Куйбишева,18-а Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" ідентифікаційний код 32962368, яке знаходиться за адресою: місто Київ, пров. Киянівський, 3-7; поштова адреса: місто Київ, вул. Олеся Гончара, 73, оф. 5, - 3% річних у сумі 697055 (шістсот дев'яносто сім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп., інфляційні нарахування у сумі 1285340 (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч триста сорок) грн.68 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 39647 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 93 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Сплату решти судового збору у сумі 126 грн. 01 коп. покласти на позивача.

У судовому засіданні 01.10.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -03 жовтня 2012 року.

Суддя А.П.Середа