Постанова № 26265546, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 року Справа № 5013/651/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.

Секретар судового засідання Мацекос І.М.

Представники сторін:

від позивача: Сензюк К.М., довіреність №09-19/1/8889 від 02.08.12, представник;

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України, м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.07.12 року у справі № 5013/651/12

за позовом Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", м. Олександрія Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 13083,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012р. Міністерства юстиції України, м. Київ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", м. Олександрія Кіровоградської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України, м. Київ про стягнення 13083,21 грн,

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.06.12р. по справі № 5013/651/12 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" Кіровоградська область, м. Олександрія, на користь Державного бюджету України збитки у розмірі 6169,06 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

При винесені оскарженого рішення суд першої інстанцій виходив з того, що заявлені позовні вимоги про стягнення 6169,06 грн. збитків, які складаються із суми боргу за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області - заборгованості підприємства перед працівником заявлені правомірно, щодо позову в частині стягнення 6914, 15 грн. - суми моральних збитків, вимоги заявлені безпідставно.

Не погодившись з оскарженим рішенням, Позивач по справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позову Міністерства юстиції України до Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", м. Олександрія Кіровоградської області про стягнення 6914, 15 грн., прийняти нове рішення, яким позов Міністерства юстиції України до Комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", м. Олександрія про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 6914, 15 грн. задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було..

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. позов Попової Зінаїди Олексіївни задоволено повністю, стягнуто на користь останньої з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" 2558,56 грн. заборгованості по заробітній платі, 3610,50 грн. - середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, всього - 6169,06 грн. та судові витрати (а.с. 20).

Внаслідок тривалого невиконання зазначеного рішення, заявниця звернулася до Європейського суду з прав людини, яким 14.12.10 р. прийнято рішення у справі за заявою № 24715/08, поданою Поповою З.О. та 14 іншими заявами проти України (а.с. 8-10).

Згідно вказаного рішення прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання спірних питань.

Вбачається, що з метою вирішення питань, порушених у заявах, Урядом України було визнано факт порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 р. (далі Конвенція), в частині тривалого невиконання рішення національного суду та подано до Європейського суду односторонню декларацію щодо відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди, судових витрат заявників та заборгованості за рішеннями національних судів. Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Європейський суд прийняв її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".

Європейський суд з прав людини, беручи до уваги умови односторонньої декларації Уряду, вирішив у відповідності до п. 1(b) та (c) ст. 37 Конвенції вилучити заяви в частині вищезгаданої скарги з реєстру справ, решту скарг оголошено неприйнятими.

В матеріалах справи зазначено, що за тривале невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. Поповій З.О. запропонована компенсація в розмірі 660 євро. (а.с. 11 - 13).

Відповідно до положень ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин. Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.04 р. встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

На підставі зазначеної норми, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі Закон). Статтею 2 цього Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною.

Вбачається, що на виконання наведеного рішення Європейського суду з прав людини позивачем було перераховано Поповій З.О. заборгованість, присуджену їй за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. в розмірі 6169,06 грн., а також компенсацію в сумі 6914,15 грн. (еквівалент 660 євро), що підтверджується платіжними дорученнями: №9219 від 24.01.11 р. та №347 від 12.03.11 р. (а.с. 18-19).

Зазначені кошти перераховані з Державного бюджету України на користь Попової З.О.

Згідно зі статтею 1 Закону та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.06 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" органом представництва є Міністерство юстиції України.

Частиною 5 статті 9 Закону вищезазначеного закону, встановлено обов'язок Органу представництва звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування збитків стягувачу.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач зазначив, що внаслідок виконання рішення Європейського суду державі заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до ст. 9 Закону та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернувся до суду за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків, оскільки вважає КП "Теплоелектроцентраль" винним у тривалому невиконанні рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, прийнятого на користь заявника, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинного зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Таким чином, господарським судом було правомірно стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6169,06 грн. збитків, які складаються із суми боргу за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області - заборгованості підприємства перед працівником, обґрунтованість якої доведена судовим актом, який набрав законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральних збитків в розмірі 6914,15 грн., то колегія суддів вважає, що зазначені вимоги є позадоговірними, тому що відносини між державою як учасником цивільних відносин та юридичною особою щодо їх стягнення регламентуються нормами глави 82 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог, так як він відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись статтями 101-105ГПК України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.07.12 року у справі № 5013/651/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.07.12 року у справі № 5013/651/12 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя П.П.Павловський

Суддя В.В. Швець