Рішення № 26264753, 01.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 17/080-12

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Тракт" в інтересах Автобази № 7

до Дочірнього підприємства „Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про стягнення 74 966,38грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Бабенко Є.М. (дов. від 27.12.2011р.);

від відповідача Кібець С.В. (дов. від 06.06.2012р.).

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство „Тракт" в інтересах Автобази № 7 (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства „Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) про стягнення 74 966,38грн. заборгованості, з яких: 63 373,59грн. основного боргу, 9 712,88грн. штрафу та 1 879,91грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2012р. порушено провадження у справі № 17/080-12, розгляд справи призначено на 21.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2012р. розгляд справи відкладено на 01.10.2012р.

01.10.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15437 від 01.10.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, який прийнято судом.

У судовому засіданні 01.10.2012р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача визнав позов в частині стягнення 63 373,59грн. основного боргу та 1 879,91грн. 3 % річних, в частині стягнення 9 712,88грн. штрафу заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2011р. між Автобазою № 7 ВАТ „Тракт" (Перевізник) та Дочірнім підприємством „Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" (Замовник) укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34, згідно якого замовник зобов'язався надавати для перевезення вантажі, а перевізник -приймати їх та виконувати перевезення автомобільним транспортом в межах України, відповідно до заявок.

Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків погоджуються на кожен маршрут окремо в заявці, або встановлюються угодою довільної форми, що є невід'ємною частиною договору. Оплата проводиться в безготівковій формі на підставі: акту виконаних робіт перевізника, податкової накладної, рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної, які підтверджують факт виконання робіт. Вартість послуг перевізника по перевезенню вантажу оплачується замовником на умовах попередньої оплати в сумі 20 % від вартості виконаних робіт. Замовник перераховує оплату за перевезення в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору).

Згідно п. 5.1. договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31 грудня 2011 року.

На виконання п. 1.1. договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р. позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 202 893,75грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1-206 та № 1-207 (а.с. 15-16), підписаними представниками обох сторін договору.

Також позивачем відповідачу для оплати виставлено рахунки-фактури на загальну суму 202 893,75грн. (а.с. 19-20), які залишилися частково оплаченими відповідачем.

Крім того, як вбачається з видаткової накладної № РН-0000112 від 30.06.2011р. (а.с. 17), підписаної представниками обох сторін договору, відповідач, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р., поставив позивачу дизпаливо на суму 104 520,16грн., яке прийнято останнім.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення п. 3.4. договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р., за отримані від позивача послуги з перевезення вантажів розрахувався частково на суму 35 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18, 32-37), внаслідок чого станом на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за отримані від позивача послуги з перевезенням вантажів складає 63 373,59грн. (202 893,75грн. -104 520,16грн. -35 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18, 32-37) та довідкою ВАТ „Тракт" № 1/148 від 18.09.2012р (а.с. 38), підписаною директором та головним бухгалтером Відкритого акціонерного товариства „Тракт", а також скріпленою печаткою товариства.

16.05.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/64-2 від 16.05.2012р. (а.с. 23), згідно якої останній просив суд погасити існуючу заборгованість перед позивачем у сумі 63 373,59грн., яка 24.05.2012р. отримана відповідачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

Листом № 1/64-2 від 16.05.2012р. (а.с. 25) відповідач повідомив позивача, що сума заборгованості буде погашена найближчим часом пропорційно надходженню коштів.

Предметом позову є вимоги про стягнення 63 373,59грн. основного боргу, 9 712,88грн. штрафу та 1 879,91грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 311 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами ч. 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 202 893,75грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1-206 та № 1-207 (а.с. 15-16), підписаними представниками обох сторін договору; як вбачається з видаткової накладної № РН-0000112 від 30.06.2011р. (а.с. 17), підписаної представниками обох сторін договору, відповідач, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р., поставив позивачу дизпаливо на суму 104 520,16грн., яке прийнято останнім; відповідач, в порушення п. 3.4. договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р., за отримані від позивача послуги з перевезення вантажів розрахувався частково на суму 35 000грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18, 32-37), внаслідок чого станом на момент судового розгляду справи борг відповідача перед позивачем за отримані від позивача послуги з перевезенням вантажів складає 63 373,59грн. (202 893,75грн. -104 520,16грн. -35 000грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18, 32-37).

З огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення складає 63 373,59грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 63 373,59грн. основного є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем, за період з 16.07.2011р. по 25.06.2012р. нараховано штраф в сумі 9 712,88грн., зокрема: 1 127,93грн. за період з 16.07.2011р. по 11.08.2011р. на суму боргу 98 373,59грн. та 8 584,95грн. за період з 12.08.2011р. по 25.06.2012р. на суму боргу 63 373,59грн.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що нарахований позивачем за період з 16.07.2011р. по 25.06.2012р. штраф у сумі 9 712,88грн. за своєю правовою природою є пенею, оскільки її нарахування має триваючий характер.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі № 32/304.

Суд встановив, що договором про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 34 від 02.06.2011р. не передбачено нарахування штрафу (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 9 712,88грн. штрафу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 16.07.2011р. по 25.06.2012р. нараховано 3 % річних в сумі 1 879,91грн., зокрема: 218,31грн. за період з 16.07.2011р. по 11.08.2011р. на суму боргу 98 373,59грн. та 1 661,60грн. за період з 12.08.2011р. по 25.06.2012р. на суму боргу 63 373,59грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних (а.с. 9), арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 16.07.2011р. по 25.06.2012р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором становить 1 879,91грн. 3 % річних, зокрема: 218,31грн. за період з 16.07.2011р. по 11.08.2011р. на суму боргу 98 373,59грн. та 1 661,60грн. за період з 12.08.2011р. по 25.06.2012р. на суму боргу 63 373,59грн. Відтак, вимога про стягнення 1 879,91грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 63 373,59грн. основного боргу та 1 879,91грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Шляхове ремонтно-будівельне управління № 100" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів; код ЄДРПОУ 05423018) на користь Відкритого акціонерного товариства „Тракт" (03057, м. Київ, провулок Польовий, буд. 6; код ЄДРПОУ 03450318) 63 373 (шістдесят три тисячі триста сімдесят три гривні) 59 коп. основного боргу, 1 879 (одну тисячу вісімсот сімдесят дев'ять гривень) 91 коп. 3 % річних та 1 400 (одну тисячу чотириста гривень) 96 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 02.10.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко