Рішення № 26264739, 26.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2012 р. Справа № 12/079-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-БУДСЕРВІС»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Бабенко Є.М. -представник (довіреність 28.12.2011 року);

від відповідача: Корзаченко В.М. -представник

(довіреність №01-07/12 від 18.07.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-БУДСЕРВІС»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №40 від 01.08.2011 року, згідно з якими позивач зобов'язувався виконувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України згідно із замовленнями відповідача (далі -послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги приймати та оплачувати вчасно і в повному обсязі.

Відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 170 000,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, штраф у сумі 18 310,54 грн. та три проценти річних у розмірі 3 543,97 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2012 року та призначено до розгляду 15 серпня 2012 року.

15 серпня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про відвід судді, в задоволенні якої судом було відмовлено. Проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05 вересня 2012 року.

05 вересня 2012 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, штраф у сумі 22 905,86 грн. та три проценти річних у розмірі 4 433,39 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважав необґрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26 вересня 2012 року, представника позивача зобов'язано подати документи.

10 вересня 2012 року представник позивача направив на адресу суду заперечення на відзив, а також документи, витребувані ухвалою суду від 05.09.2012 року.

26 вересня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

01 серпня 2011 року між АВТОБАЗОЮ №7 відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»(далі -АВТОБАЗА №7) та товариством з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-БУДСЕРВІС»(далі -відповідач) був укладений договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №40 (далі -договір), згідно з умовами якого АВТОБАЗА №7 зобов'язувалась виконувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України відповідно до заявок відповідача (далі -послуги), а відповідач зобов'язувався приймати вказані послуги і оплачувати їх вчасно та в повному обсязі.

За твердженнями представника відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»(далі -позивач), позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 324 589,19 грн.

Відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 170 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 20.10.2011 року, 29.11.2011 року та 07.12.2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

15 травня 2012 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість, яка була отримана відповідачем 22 травня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи, проте відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, штраф у сумі 18 310,54 грн. та три проценти річних у розмірі 3 543,97 грн.

05 вересня 2012 року представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 154 589,19 грн. основного боргу, штраф у сумі 22 905,86 грн. та три проценти річних у розмірі 4 433,39 грн.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

05 вересня 2012 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, вважав, що відкрите акціонерне товариство «ТРАКТ»не є належним позивачем у справі, оскільки відповідач уклав договір із АВТОБАЗОЮ №7 відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ», тому просив у позові відмовити.

Доводи представника відповідача спростовуються долученими до матеріалів справи документами.

Так, відповідно до п. 1.4 Положення про відособлений підрозділ АВТОБАЗУ №7 відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»(далі -Положення), копія якого долучена до матеріалів справи, АВТОБАЗА №7 ВАТ «ТРАКТ»є відособлений підрозділ ВАТ «ТРАКТ», згідно з чинним законодавством України, нормативними актами ВАТ та цим Положенням має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий штамп, інші реквізити, може з дозволу Правління укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав і нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в усіх судових органах.

Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій - суб'єкти господарювання (філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи), що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом, і які можуть мати рахунок (рахунки) в установах банку (п. 1.3 Положення про порядок визначення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1.5 Положення передбачено, що АВТОБАЗА №7 ВАТ «ТРАКТ»має право здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України та відповідає цілям, що передбачені статутом ВАТ і цим Положенням.

Згідно з п. 2.1 Положення, ціллю створення АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ»є виробнича та господарська діяльність з метою отримання прибутку.

Відповідно до п. 2.2 Положення, предметом діяльності АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ»є:

- надання всього комплексу вантажно-розвантажувальних робіт та транспортних послуг своїми, орендованими та іншими засобами автомобільного та залізничного транспорту по території України, країн СНД, Балтії та за митний кордон України;

- капітальний та поточний ремонт, технічне обслуговування шляхо-будівельних машин, механізмів, автотранспорту;

- створення мережі магазинів для реалізації товарів вітчизняного та іноземного виробництва;

- організація та експлуатація закладів громадського харчування;

- надання оздоровчих та медичних послуг;

- надання послуг по навчанню та перепідготовці кадрів, відповідно до профілю підприємства;

- збір, заготівля, переробка та торгівля металобрухтом чорних та кольорових металів.

АВТОБАЗА №7 ВАТ «ТРАКТ»самостійно укладає контракти з транспортними організаціями, з постачальниками та іншими підприємствами на виконання робіт та послуг (п. 5.4 Положення).

Згідно з п. 6.2 Положення, АВТОБАЗУ №7 ВАТ «ТРАКТ»очолює директор, який призначається правлінням ВАТ. Права та обов'язки, умови найму та звільнення, розміри матеріальної відповідальності начальника визначаються трудовим контрактом. Контракт з директором та головним бухгалтером АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ», від імені ВАТ укладає Голова Правління за погодженням Спостережної Ради.

Пунктом 6.3 Положення передбачено, що директор вирішує питання поточної діяльності АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ», без доручення виступає від імені АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ», укладає угоди, може вирішувати інші питання передані ВАТ до його компетенції, а саме:

- приймає на роботу на контрактній основі та звільняє працівників АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ»;

- в межах своєї компетенції розпоряджається майном АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ», відкриває рахунки в банку, є розпорядником кредитів;

- видає накази та дає вказівки, що є обов'язкові для всіх працівників АВТОБАЗИ №7 ВАТ «ТРАКТ»;

- несе персональну відповідальність за стан обліку та звітності, договірної, платіжної та трудової дисципліни, охорону праці та техніку безпеки.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку про те, що АВТОБАЗА №7 в межах наданих їй повноважень згідно з Положенням, уклала договір з відповідачем, проте з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням умов договору, до суду звернулось відкрите акціонерне товариство «ТРАКТ», оскільки АВТОБАЗА №7 не являється юридичною особою, а відтак не має права самостійно звертатись до суду.

Вищевказане дозволяє дійти висновку про те, що відкрите акціонерне товариство «ТРАКТ»є належним позивачем у справі.

Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, не скріплені печаткою підприємства відповідача.

Доводи представника відповідача спростовуються наявними на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-279 від 31.08.2011 року та №1-323 від 30.09.2011 року підписами директора та печаткою підприємства відповідача у правому верхньому куті.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата проводиться в безготівковій формі на підставі: акту виконаних робіт позивача, податкової накладної, рахунку-фактури та товарно-транспортної накладної, які підтверджують факт виконання робіт.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-279 від 31.08.2011 року та №1-323 від 30.09.2011 року, позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 290 184,82 грн. Інших актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) представник позивача суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34 404,37 грн. основного боргу є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідач проти факту одержання послуг від АВТОБАЗИ №7 не заперечував, наявність заборгованості визнав, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами 23 квітня 2012 року.

Представник відповідача документів, що підтверджують оплату заборгованості відповідачем перед позивачем або спростовують доводи представника позивача, суду не надав.

Оскільки позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 290 184,82 грн., а відповідачем сплачено 170 000,00 грн., то стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 120 184,82 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача штраф у сумі 22 905,86 грн. та три проценти річних у розмірі 4 433,39 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що відповідач перераховує оплату за перевезення в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунків позивача вбачається, що штраф, нарахований ним за невиконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору, обчислювався з використанням подвійної облікової ставки НБУ, тобто за своєю правовою природою є пенею.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.1 договору, позивач та відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому договору несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

Оскільки інший порядок нарахування пені сторонами погоджений не був, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

20.10.2011 року до 28.11.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 240 184,82 грн., складає 4 079,85 грн.;

29.11.2011 року до 06.12.2011 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 180 184,82 грн., складає 612,13 грн.;

07.12.2011 року до 22.03.2012 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), суму боргу в розмірі 120 184,82 грн., складає 5 461,00 грн.;

23.03.2012 року до 20.04.2012 року, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5% (Постанова НБУ від 21.03.2012 р. №102), суму боргу в розмірі 120 184,82 грн., складає 1 432,34 грн.,

а разом 11 585,32 грн., які підлягають стягненню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Прострочення платежу з:

20.10.2011 року до 28.11.2011 року складає 40 днів, тому три проценти річних від суми 240 184,82 грн. становлять 789,65 грн.;

29.11.2011 року до 06.12.2011 року складає 8 днів, тому три проценти річних від суми 180 184,82 грн. становлять 118,48 грн.;

07.12.2011 року до 25.06.2012 року складає 202 дні, тому три проценти річних від суми 120 184,82 грн. становлять 1 995,40 грн.,

а разом 2 903,53 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»до товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-БУДСЕРВІС»про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-БУДСЕРВІС»(Київська обл., Васильківський район, село Крячки, вул. Кривова, 46, ідентифікаційний код 35803675) на користь відкритого акціонерного товариства «ТРАКТ»(м. Київ, провулок Польовий, 6, ідентифікаційний код 03450318) 120 184,82 грн. (сто двадцять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 82 коп.) основного боргу; пеню в розмірі 11 585,32 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 32 коп.); три проценти річних у сумі 2 903,53 грн. (дві тисячі дев'ятсот три грн. 53 коп.); 2 693,47 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто три грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 01.10.2012 року.

Суддя С. Грабець