Рішення № 26264777, 01.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 17/081-12

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд"

про розірвання договору та повернення майна

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури Галась О.М.;

від першого позивача Ковтун А.М. (дов. № 9.1-22/876 від 12.07.2012р.),

Кравчук А.С. (дов. № 9.1-22/32 від 12.01.2012р.);

від другого позивача Гребелюк А.С. (дов. № 14/20-9-12 від 12.01.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі -перший позивач) та Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (далі -другий позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (далі - відповідач) про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" повернути Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ, 1 станок для маток груповий в комплекті СДСГ, 1 станок для опоросу в комплекті СДО, 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС, 1 станок для дорощування в комплекті СДП, вартістю 4 343 475,48грн. Також прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого прокурор, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові суми відповідача в межах позовних вимог, яке прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2012р. порушено провадження у справі 17/081-12, розгляд справи призначено на 24.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012р. розгляд справи відкладено на 01.10.2012р.

24.09.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 12.09.2012р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (09515, Київська обл., Обухівський р-н., с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає (вибув)".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 01.10.2012р. суд, розглянувши клопотання прокурора про накладення арешту на майно та грошові суми відповідача в межах позовних вимог, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 01.10.2012р. представники прокуратури та позивачів підтримали позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2012р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (Лізингодавець), правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 10-07-885 фл, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність для постачальника та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач -сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у п'яти автентичних примірниках.

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років. Лізингоодержувач має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за неукладення лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору (п.п. 8.1., 8.3. договору).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2012р. (суддя Наріжний С.Ю.) (а.с. 17-29), яке набрало законної сили, у справі № 13/074-12 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" про стягнення 1 216 352,74грн., встановлено, що свої зобов'язання за договором ВАТ НАК „Украгролізинг" виконало належним чином та передало ТОВ „Агромехбуд" наступну с/г техніку - 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 18.12.2007р., відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконував належним чином та не сплатив за період з 18.12.2010р. по 18.12.2011р. лізингові платежі в сумі 1 107 586,26грн., стягнуто з відповідача на користь другого позивача 1 107 586 (один мільйон сто сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 26 коп. основного боргу, 67416 (шістдесят сім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 09 коп. пені, 18 349 (вісімнадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 01 коп. інфляційних збитків, 23 001 (двадцять три тисячі одну) грн. 38 коп. 3% річних, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 24 327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 05 коп. судового збору.

09.04.2012р. другий позивач звернувся до відповідача з вимогою № 14/929 від 09.04.2012р. (а.с. 22-24), згідно якої останній повідомив відповідача про відмову від договору фінансового лізину № 10-07-885 фл, укладеного 13.12.2007р. між НАК „Украгролізинг" та ТОВ „Агромехбуд" та вимагав від останнього повернути предмет лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.04.2012р. (а.с. 26). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" повернути Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ, 1 станок для маток груповий в комплекті СДСГ, 1 станок для опоросу в комплекті СДО, 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС, 1 станок для дорощування в комплекті СДП, вартістю 4 343 475,48грн.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст. 782 ЦК України).

Приписами ст. 783 Цивільного кодексу передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Наведені норми кореспондуються, зокрема, з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, спеціальної щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст. 188 ГК України).

У частині третій статті 651 ЦК України зазначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2012р. у справі № 5016/2242/2011(13/112).

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 10 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно п. 8.3. договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за неукладення лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобов'язань, передбачених цим договором. При цьому договір вважається припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Зважаючи на те, що другим позивачем відповідно до п. 8.3 договору була надіслана вимога № 14/929 від 09.04.2012р. (а.с. 22-24), згідно якої останній повідомив відповідача про відмову від договору фінансового лізину № 10-07-885 фл укладеного 13.12.2007р. між НАК „Украгролізинг" та ТОВ „Агромехбуд", що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.04.2012р. (а.с. 26), суд дійшов висновку, що вказаний договір є припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що станом на момент порушення провадження у справі (12.09.2012р.) предмет спору (вимога про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд") був відсутній, оскільки договір фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р. був припиненим на момент порушення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р., укладеного між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд".

Також прокурором заявлену вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" повернути Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ, 1 станок для маток груповий в комплекті СДСГ, 1 станок для опоросу в комплекті СДО, 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС, 1 станок для дорощування в комплекті СДП, вартістю 4 343 475,48грн.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 8.5. договору в разі одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору або відмови від договору, лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно-справному і комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем.

Пунктом 8.8. договору також встановлено, що за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок в термін не більше тижня, повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеню спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи договір фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007р. є припиненим, а предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ, 1 станок для відгодівлі в комплекті СДСГ, 1 станок для опоросу в комплекті СДО, 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС, 1 станок для дорощування в комплекті СДП, вартістю 4 343 475,48грн. не повернутий відповідачем другому позивачу, вимога позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" повернути Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ, 1 станок для маток груповий в комплекті СДСГ, 1 станок для опоросу в комплекті СДО, 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС, 1 станок для дорощування в комплекті СДП, вартістю 4 343 475,48грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (08722, Київська обл., Обухівський р-н., с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6; код ЄДРПОУ 33646624) повернути Державному публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (01601, м. Київ, Печерський р-н., вул. Мечникова, буд. 16 А; код ЄДРПОУ 30401456) предмет лізингу -1 станок для відгодівлі в комплекті СДВ (2880 x 361,64), 1 станок для маток груповий в комплекті СДСГ (1200 x 897), 1 станок для опоросу в комплекті СДО (144 x 6342,28), 1 станок для маток індивідуальний в комплекті СДФС (252 x 1814,33), 1 станок для дорощування в комплекті СДП (1920 x 445,34), вартістю 4 343 475 (чотири мільйона триста сорок три тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень) 48 коп.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромехбуд" (08722, Київська обл., Обухівський р-н., с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6; код ЄДРПОУ 33646624)в доход Державного бюджету України 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 02.10.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко