Постанова № 26262480, 27.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/4064/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Серги С.М.,

при секретарі – Лайко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький хлібокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький хлібокомбінат" (далі- позивач, ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004832301/1715 від 23.05.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки перевіряючих про заниження суми податку на додану вартість є необґрунтованими та спростовується належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Зазначав, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області замінено правонаступником-Кременчуцькою об'єднаної державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. В письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність донарахування податку на додану вартість, оскільки товар, придбаний за договором купівлі-продажу цукру від 25.02.2011, відсутній на складі ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат", оплата за нього не здійснювалася. Крім того, зазначав, що податкові накладні, виписані ТОВ "Укрнадраресурси", не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки це товариство відсутнє за місцезнаходженням.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" з питань взаємовідносин з ТОВ "Етна-постач" та ТОВ "Укрнадраресурси" за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011, в якому зафіксовано порушення ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, частини 1,5 статті 303, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 667885 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акту перевірки № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004832301/1715 від 23.05.2011, яким донараховано податку на додану вартість у розмірі 677886 грн, у тому числі 677885-за основним платежем, 1 грн- за штрафними санкціями.

Під час адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ з 29.06.2011 по 05.07.2011проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" з питань взаємовідносин з ТОВ "Етна-постач" та ТОВ "Укрнадраресурси" за лютий 2011 року (з усіх оскаржуваних питань) та складено акт № 4757/23-309/00376930 від 08.07.2011, в якому підтверджено висновки акту перевірки № 2631/23-309/00376930 від 28.04.2011 щодо порушення ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, частини 1,5 статті 303, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 667885 грн.

ДПС України скаргу ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0004832301/1715 від 23.05.2011 - без змін.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення–рішення, суд виходить з наступного

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Етна-постач" укладено договір купівлі-продажу від 25.02.2011, відповідно до якого ТОВ "Етна-постач" зобов'язується передати у власність товар (цукор) у кількості 444,5 т, а ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 49).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від контрагента вказаний товар (цукор), про що свідчить акт прийому передачі товару (а.с. 209) та видаткова накладна (а.с. 54).

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Етна-постач", останнім виписано позивачу податкову накладну № 39 від 25.02.2011 на загальну суму 3622608,00 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 603768,00 грн (а.с. 53)

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність оплати за договором купівлі-продажу як на доказ заниження суми податку на додану вартість, оскільки пунктом 3 вказаного договору передбачено, що розрахунки по договору проводяться протягом 1095 днів з моменту отримання товару. У зв'язку з цим відсутність оплати на момент проведення перевірки не суперечить умовам договору.

Крім того, з матеріалів справи суд вбачає, що згідно з платіжними дорученнями (а.с. 144-147) позивачем здійснено часткову сплату за отриманий товар.

Під час судового розгляду представником позивача зазначалось, що у зв'язку із значним коливанням цін та очікуванням більш сприятливих умов на ринку цукру для здійснення господарської діяльності керівництвом прийнято рішення про залишення придбаного цукру на зберіганні у ТОВ "Етна-постач", що також підтверджується договором зберігання від 25.02.2011 (а.с.50-51), актом прийому передачі на відповідальне зберігання (а.с. 52), актами здачі-прийняття робіт (а.с.167-183) та платіжними дорученнями (а.с. 155-163), банківськими виписками.

Різновид придбаного позивачем у ТОВ "Етна-постач" товару (цукру) та його використання відповідає видам діяльності за КВЕД: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання; оптова торгівля продуктами харчування.

Отже, отримання позивачем цукру від ТОВ "Етна-постач" та передачу його на зберігання для подальшого використання товару у своїй господарській діяльності відповідачем не спростовано.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Етна-постач" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору комісії від 15.10.2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси", ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" (комітент) доручає, а ТОВ "Укрнадраресурси" (комісіонер) бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) у 2011 році природного газу (а.с 37-38).

Про виконання умов вказаного договору свідчать податкові накладні № 212, 213 від 28.02.2011 (а.с.42,43) на загальну суму 444701,02, у тому числі ПДВ-74116,84 грн, акти приймання-передачі на суму фактично використаного газу (а.с. 39,41), відомості обліку використання природного газу (а.с. 44), лист ПАТ "Кременчукгаз" (а.с.130-131).Проведення позивачем оплати за отриманий природний газ сторонами не спростовується.

Таким чином, дослідженням судом письмових доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, підтверджено правомірне відображення позивачем у бухгалтерському обліку операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ "Укрнадраресурси" та ТОВ "Етна-постач".

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства також з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси" та ТОВ "Етна-постач" договорів з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що умови договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та його контрагентами, ними порушені.

Навпаки, виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 677885,00 грн здійснено ПАТ "Кременчуцький хлібокомбінат" на підставі виписаних ТОВ "Етна-постач" та ТОВ "Укрнадраресурси" податкових накладних № 39 від 25.02.2011 та № 212, 213 від 28.02.2011 відповідно, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо незнаходження ТОВ "Укрнадраресурси" та ТОВ "Етна-постач" за юридичною адресою, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявні записи про підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі і станом на дату здійснення господарських операцій із позивачем (а.с. 67-76).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Етна-постач" та ТОВ "Укрнадраресурси" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 року суму ПДВ на загальну суму 677885 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, суд вважає, що відображені в акті перевірки висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 677885 грн не відповідають фактичним обставинам справи

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004832301/1715 від 23.05.2011.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

За приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-V судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1882,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням № 179 від 16.11.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький хлібокомбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0004823301/1715 від 23 травня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький хлібокомбінат" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1882,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням № 179 від 16 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02 жовтня 2012 року.

Суддя С.М. Серга