Постанова № 26262488, 25.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5616/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Василевської Ю.О.

представника відповідачів - Моцун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Фізичної особи ОСОБА_3 та Фізичної особи ОСОБА_4 про застосування до укладених угод наслідків нікчемних правочинів та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2012 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Фізичної особи ОСОБА_3 та Фізичної особи ОСОБА_4 про застосування до укладених угод наслідків нікчемних правочинів та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведеної податковим органом документальної виїзну перевірки ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011. В ході проведеної перевірки було встановлено факт реалізації пов'язаній особі - засновнику ОСОБА_3 основних фондів - рухомого та нерухомого майна нижче залишкової вартості останніх.

Вважає, що вказаний правочин порушує вимоги ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, а саме укладений правочин суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

25.09.2012 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог згідно якої він просив стягнути з: ОСОБА_3 в дохід держави отримане рухоме та нерухоме майно за договорами купівлі-продажу, що укладені з ТОВ "Сільгосппродукт" на загальну суму 132 539,79 грн; ОСОБА_4 в дохід держави отримане рухоме та нерухоме за договорами купівлі-продажу, що укладені з ТОВ "Сільгосппродукт" на загальну суму 10 200,00 грн; ТОВ "Сільгосппродукт" в дохід держави кошти за реалізоване майно фізичним особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальні суми 67 666,66 грн та 11 900,00 грн відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не зазначено жодної норми податкового законодавства, яка б забороняла продаж товарів за ціною, нижчою від їх балансової вартості та не вказаної жодної норми податкового законодавства яку б порушували договори купівлі - продажу укладені між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суд заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, встановив наступне.

01.12.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1630 за умов якого ОСОБА_3 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

01.12.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1642 за умов якого ОСОБА_3 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

01.12.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1626 за умов якого ОСОБА_3 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

01.12.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1634 за умов якого ОСОБА_3 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

28.11.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1590 за умов якого ОСОБА_3 придбано будівлю човнової станції, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

28.11.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 1588 за умов якого ОСОБА_3 придбано об'єкт незавершеного будівництва, адміністративний будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4.

28.11.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майна № 2811 за умов якого ОСОБА_3 придбано понтони та шафу розподільчу розташовані на території човнової станції за адресою: АДРЕСА_3.

Крім того, 25.11.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ТОВ "Авто-Ареал" укладені договори комісії за умов яких ТОВ "Авто-Ареал" зобов'язується здійснити оформлення довідки-рахунку з продажу автотранспортних засобів ТОВ "Сільгосппродукт", а саме: OPEL COMBO ЗНГ, OPEL VEKTRA, HYUNDAI TUSCON, OPEL ASTRA OTGF 69, КРАЗ 8138.

В період з 12.03.2012 по 06.04.2012 Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт № 804/22-209/13958710 від 13.04.2012 яким зокрема зафіксовано порушення ТОВ "Сільгосппродукт" ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме реалізація основних фондів фізичним особам за нікчемними правочинами спричинила ухилення від сплати податків.

Наслідком нікчемності правочинів, як таких, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є стягнення в дохід держави отриманих за ним коштів, в даному випадку 222 306,45 грн, про що і заявлено даний позов.

Надаючи оцінку позиції податкового органу щодо нікчемності договорів купівлі-продажу від 01.12.2011 № 1630, № 1642, № 1626, № 1634; від 28.11.2011 № 1590, № 1588, № 2811 та договорів комісії від 25.11.2011 укладених між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, ушкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідно до частин 1, 5 статей 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Тлумачення такої категорії як "суперечність інтересам держави і суспільства" міститься у Розясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними", зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України "Про власність"), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та як наслідок - застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Реальність вчинених правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладним № СП-0000011 від 25.11.2011, № СП-0000012 від 28.11.2011, № СП-0000309 від 28.11.2011, № СП-0000310 від 01.12.2011, № СП-0000010 від 25.11.2011 та банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Сільгосппродукт".

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу не може вважатися встановленою.

Виходячи з того, що податковим органом не наведено обґрунтування наявності підстав для визнання правочинів такими, що укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема не доведено факту наявності у жодної зі сторін угод наміру на досягнення цієї мети, підстави вважати їх нікчемними відсутні.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів наміру на вчинення правочинів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, позивачем не надано.

Перебування майна ТОВ "Сільгосппродукт" у податковій заставі, згідно акту опису № 7/19-036 від 22.06.2012 на загальну суму 5 446 698,95 грн, оскільки позивачем не надано доказів того, що предметом договорів купівлі продажу було майно яке перебуває у податковій заставі.

Наявність у ТОВ "Сільгосппродукт" податкового боргу не може слугувати підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки така підстава не передбачена статтею 215 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на відчуження ТОВ "Сільгосппродукт" основних фондів пов'язаним особам, з метою уникнення таким чином стягнення узгодженого податкового боргу, судом до уваги не беруться оскільки сума податкового боргу значно менше вартості майна, що перебуває у податковій заставі.

Виходячи з цього, в суду відсутні правові підстави вважати договори купівлі-продажу від 01.12.2011 № 1630, № 1642, № 1626, № 1634; від 28.11.2011 № 1590, № 1588, № 2811 та договори комісії від 25.11.2011 укладених між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 нікчемними.

Позивачем не доведено наміру хоча б однієї із сторін правочинів (відповідачами) вчинення господарського зобов'язання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко