Постанова № 26262049, 28.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-466/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 11-30 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Електросервіс»

до відповідача: Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання -Канюки І.І.,

Приватне підприємство «Електросервіс»звернулося з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000762300 від 03.10.2011 р., яким Приватному підприємству «Електросервіс»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 51 727,00 грн. основного платежу та 12 932,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000772300 від 03.10.2011 р., яким Приватному підприємству «Електросервіс»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41 382,00 грн. основного платежу та 10 345,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (зі змінами відповідно до рішення ДПА у Кіровоградській області №110/10/25-014 від 10.01.2012 р. про скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ від 03.10.2011 р. №0000772300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 926,45 грн. і 2 981,61 грн. штрафної (фінансової санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним придбавався товар у ПП «Украгробуд-груп», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Украгробуд-груп»є безпідставними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою, на його думку, не підтверджено наявність поставок товарно-матеріальних цінностей та надання послуг від ПП «Украгробуд-груп»у період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р., що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини укладені без мети настання реальних наслідків і мають ознаки фіктивності.

В судовому засіданні сторонами подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, яке було задоволене судом.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 20 по 22 вересня 2011 року посадовою особою Світловодської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Електросервіс»з питань достовірності вчинених правочинів з ПП «Украгробуд-груп»та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт №214/2300-30416950 від 22.09.2011 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, ПП «Електросервіс»:

- п.5.1, ст. 5, п.п. 5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, на думку податкового органу, занижено суму податку на прибуток за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р. за 2009 рік в сумі 51 727,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, на думку податкового органу завищено суму податкового кредиту за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2009 р., на суму ПДВ 41 382,00 грн., в тому числі:

- за серпень 2008 року -11 926,45 грн.;

- за вересень 2008 року -9 338,49 грн.;

- за жовтень 2008 року -11 634,98 грн.;

- за листопад 2008 р. -8 379,08 грн.;

- за грудень 2008 р. -103,00 грн.

03.10.2011 р. Світловодською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000762300 від 03.10.2011 р. з податку на прибуток у сумі 51 727,00 грн. основного платежу та 12 932,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000772300 від 03.10.2011 р. з податку на прибуток у сумі 41 382,00 грн. основного платежу та 10 345,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.12, 13 Т.1).

ПП «Електросервіс»податкові повідомлення-рішення оскаржено до ДПА в Кіровоградській області (а.с.56 Т.1). Рішенням ДПА у Кіровоградській області №110/10/25-014 від 10.01.2012 р. скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ від 03.10.2011 р. №0000772300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 926,45 грн. і 2 981,61 грн. штрафної (фінансової санкції) інше залишено без змін (а.с.57-61).

Як встановлено в судовому засіданні, податкове зобов'язання (основний платіж) в сумі 51 727,00 грн. визначено у зв'язку з виявленим, на думку відповідача, завищенням валових витрат за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2009 р. в сумі 206 907,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2009 року в сумі 106 324,00 грн., та за 2009 р. в сумі 206 907,00 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат по господарським операціям з ПП «Украгробуд-груп», відповідно до яких позивачем придбавалися транспортні послуги, електродвигуни, емальпровід, плівка, лак, шина гнута секційна, ізофлекс, синтофлекс тощо.

Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що Приватним підприємством «Електросервіс»(покупець) укладено із ПП «Украгробуд-груп»(продавець) договір на поставку продукції №20/1 від 15.02.2009 року, відповідно до змісту якого ПП «Украгробуд-груп»взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача кабельно-провідникову продукцію, електроізоляції матеріали та електрообладнання (а.с.186 Т.1).

На виконання зазначеного договору ПП «Украгробуд-груп»передало, а позивач прийняв кабельно-провідникову продукцію, електроізоляції матеріали та електрообладнання на загальну суму 229 188,99 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 38 198,17 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.189-205, 232, 233, 237, 246, 253, 255, 257 Т.1, 14, 16, 18, 25, 27, 29 Т.1). Суму в 229 188,99 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат у 2008 році, а суму ПДВ 38 198,17 грн. до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечувалось представником відповідача (а.с.4-6, 23, 36, 37, 245-257 Т.2).

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Як встановлено в судовому засіданні. Приватне підприємство «Електросервіс»здійснює ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів і трансформаторів електричного струму (а.с.81-92 Т.1).

В обґрунтування реального характеру господарських операцій позивачем повідомлено суду, що товар у ПП «Украгробуд-груп»придбано з метою подальшої його реалізації та використання при наданні послуг з ремонту двигунів іншим особам.

В підтвердження даної позиції суду надано копії звітів по реалізації, оборотно-сальдових відомостей по місцю зберігання ТМЦ, відомості по надходженню та вибуттю ТМЦ, списанню матеріалів (а.с.82-101 Т.1).

В обґрунтування наявності технічних можливостей та реального здійснення господарської діяльності позивачем надано копії свідоцтва про право власності та технічний паспорт на нежитлову будівлю, де здійснює свою діяльність ПП «Електросервіс», копію штатного розкладу, прайс-листа, норм витрат матеріалів на ремонт двигунів (а.с.102-111 Т.2).

В підтвердження реальності спірних господарських операцій, представником позивача надано копії договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, а також фотографії приміщень, де безпосередньо працівники підприємства здійснюють дані роботи (а.с.126-173 Т.2).

Світловодська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ПП «Украгробуд-груп»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Світловодська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій з придбання кабельно-провідникової продукції, електроізоляційних матеріалів та електрообладнання на загальну суму 229 188,99 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 38 198,17 грн., а тому з огляду на зміст доказів в їх сукупності, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності даних операцій, що свідчить про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат коштів за ними.

Як встановлено в судовому засіданні податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 03.10.2011 р. рішенням ДПА у Кіровоградській області №110/10/25-014 від 10.01.2012 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 11 926,45 грн. основного платежу і 2 981,61 грн. штрафної (фінансової санкції) скасоване (а.с.57-61).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000762300 від 03.10.2011 р. в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 47 747,71 грн. (229 188,99 х 25%) основного платежу та 11 936,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також податкового повідомлення-рішення №0000772300 від 03.10.2011 р. в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27 355,05 грн. основного платежу та 6 838,76 грн. (27 355,05 грн. х 25%) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) підлягають задоволенню.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю, згідно пункту 5.1 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, вказані правові норми визначають, що до складу валових доходів та витрат можуть бути віднесені доходи і витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст.9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат у 2008 році суму в 15 916,67 грн. та до складу податкового кредиту 2 100,00 грн. у вересні та жовтні 2008 року за податковими та видатковими накладними, виданими ПП «Украгробуд-груп», де вказано про надання даним підприємством позивачеві транспортних послуг (а.с.194, 199, 203, 226, 236 Т.1, 12 Т.2). В обґрунтування оплати послуг додатково надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.44 Т.2).

Судом встановлено, що у зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами зазначено лише різновид послуг без зазначення їх змісту, зокрема не вказано кілометражу в частині конкретизації шляху, розрахунків обсягу та вартості в розрізі їх ціни.

В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити суду що саме транспортувалось позивачем, яким чином здійснювалось таке перевезення. Більш того, представник не зміг пояснити суду економічної доцільності та необхідності таких послуг саме для ведення господарської діяльності позивача. Доказів наявності економічного результату для позивача від таких послуг, фактичного отримання їх та використання у господарській діяльності позивачем не надано.

Суд вважає, що документи мають силу первинних за умови фактичного здійснення господарської операції, у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а тому акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено лише вид транспортних послуг, не є таким, що беззаперечно підтверджує факт їх надання.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних транспортних послуг, податкові накладні, в яких господарська операція вказана як "транспортні послуги за маршрутом" та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, а тому позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2008 році суму в розмірі 15 916,67,00 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2 100,00 грн. у вересні та жовтні 2008 року, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0000762300 від 03.10.2011 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 979,17 грн. (15 916,67 грн. х 25%) основного платежу та 994,79 грн. (3 979,17 х 25%) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також податкового повідомлення-рішення №0000762300 від 03.10.2011 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 100,00 грн. основного платежу та 525,00 грн. (2 100,00 грн. х 25%) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000762300 від 03 жовтня 2011 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Приватному підприємству «Електросервіс»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 51 727,00 грн. основного платежу та 12 932,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 47 747,71 грн. основного платежу та 11 936,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772300 від 03 жовтня 2011 року, винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Приватному підприємству «Електросервіс»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41 382,00 грн. основного платежу та 10 345,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27 355,05 грн. основного платежу та 6 838,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан