Постанова № 2625124, 10.12.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 р. № 02/163-40 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаКанівського В.К. дов. б/н від 12.12.2007 р.

відповідачівне зявилися

3-тіх осібне зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТорчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р.

у справі№02/163-40 господарського суду Волинської області

за позовомТорчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву

до1.Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

2. Луцької районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1.Відкритого акціонерного товариства "Ямпільський приладобудівний завод"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж"

3.Приватного підприємця ОСОБА_1

простягнення 30 019,25 грн. шкоди та упущеної вигоди

В С Т А Н О В И В:

Торчинське міжгосподарського підприємство по птахівництву (надалі Торчинське МПП) звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області та Луцької районної державної адміністрації про стягнення з Державного бюджету України 20000 грн. шкоди та 10019,25 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації допущено порушення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а саме: внесені відомості до ЄДРПОУ стосовно того, що ідентифікаційний код 05383891 належить не позивачу, а Торчинському міжгосподарському підприємству по Доповідач: Шаргало В.І.

виробництву яєць. Через такі дії реєстратора був розірваний договір купівлі-продажу обладнання, укладений між Торчинським МПП та Відкритим акціонерним товариством (надалі ВАТ) "Ямпільський приладобудівний завод". Придбане у товариства обладнання позивач мав намір продати Приватному підприємцю (надалі ПП) ОСОБА_1., з яким Торчинське МПП уклало відповідний договір купівлі-продажу. Однак, ВАТ "Ямпільський приладобудівний завод", посилаючись на неправдивість відомостей щодо ідентифікаційного коду позивача розірвало з останнім вищезазначений договір купівлі-продажу. В результаті позивач не зміг виконати свої зобов'язання за договором, укладеним з ПП ОСОБА_1. і змушений був останньому виплатити збитки в сумі 20000грн., сума ж очікуваного доходу (упущеної вигоди ) від укладеного з підприємцем договору становить 10019,25 грн..

В процесі розгляду справи до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ВАТ "Ямпільський приладобудівний завод" та ПП ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.03.2008 року (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року (судді: Зварич О.В., Юрченко Я.О., Якимець Г.Г.), в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що для настання відповідальності згідно з пред'явленим позовом відсутній повний склад правопорушення, тобто відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями державного реєстратора Луцької райдержадміністрації та заявленою позивачем шкодою.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Торчинське МПП звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.129 Конституції України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.18 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі вважають прийняті у справі рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.

Заслухавши в судовому пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 28.12.2006року між ВАТ "Ямпільський приладобудівний завод" (Постачальник) та Торчинським МПП (Покупець) укладений договір №28-12/6, за умовами якого Постачальник зобов'язався виготовити і поставити Покупцю газові лічильники та електрокотли "КЕТОН" в строк з 22.01.2007 року по 24.01.2007 року, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Пунктом 11.1 цього договору сторони передбачили можливість його розірвання у випадку надання однією із сторін недостовірної інформації, яка має суттєве значення та може вплинути на розрахунки з бюджетом або створити економічну загрозу для сторони Договору.

Вартість договору згідно зі специфікацією становить 200385 грн.

Листом від 22.01.2007 року ВАТ "Ямпільський приладобудівний завод" повідомив Торчинське МПП про те, що завод розриває договір в односторонньому порядку, оскільки йому стало відомо, що під вказаним позивачем ідентифікаційним кодом значиться інше підприємство - Торчинське міжгосподарське підприємство по виробництву яєць. Вказана обставина може стати підставою для визнання договору недійсним та стягнення всього отриманого за цим договором до бюджету.

Проте, 29.12.2006 року Торчинське МПП (Продавець) уклало з ППОСОБА_1. (Покупець) договір купівлі-продажу вищезазначеного товару газових лічильників та електрокотлів "КЕТОН". Строк поставки товару 26.01.2007 року. Вартість договору згідно з додатком становить 210404, 25 грн.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Продавець сплачує Покупцю збитки в розмірі 20 000 грн.

У зв'язку з невиконанням позивачем договору від 29.12.2006, року ППОСОБА_1. направлений на адресу Торчинського МПП лист з вимогою виплати збитків у розмірі 20 000 грн. Відповідно до розписки підприємця він отримав від позивача кошти на відшкодування зазначених збитків.

А в лютому 2007 року Торчинське МПП звернулось до господарського суду з даним позовом та просило стягнути з відповідачів 20000грн. шкоди та 10019,25грн. упущеної вигоди.

За правилами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які б могла отримати особа за звичайних обставин (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини 1, 2, 3 цієї статті).

З приписів ст. 22 та ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 217, 218 Господарського кодексу України вбачається, що відшкодування збитків є видом цивільно- (господарсько)-правової (договірної) відповідальності особи, що порушила зобов'язання.

При цьому для застосування такої відповідальності необхідна наявність саме порушення (договірного) зобов'язання, а також наявність складу правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника.

В результаті дослідження обставин, пов'язаних з визначенням наявності порушення (договірного) зобов'язання та складу правопорушення, господарськими судами встановлено відсутність певних елементів, необхідних для застосування вищезазначеної відповідальності, тому суди правомірно відмовили в задоволенні позову в частині стягнення збитків.

Щодо стягнення шкоди , то суд касаційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної (позадоговірної) відповідальності у вигляді відшкодування шкоди також необхідною є наявність складу правопорушення:

1)протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи),

2)шкідливого результату такої поведінки (шкоди),

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою ,

4)вини особи, яка заподіяла шкоду.

Господарськими судами встановлена відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями державного реєстратора Луцької райдержадміністрації та заявленою позивачем шкодою, а відтак суди правомірно відмовили в позові в частині стягнення шкоди.

З огляду на викладене та виходячи з встановлених ст.1117Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року у справі №02/163-40 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А. СуддяМачульський Г.М.

Суддя Шаргало В.І.