Ухвала суду № 26248359, 04.09.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Коваль С.М.

суддів Приндюк М.В., Єфімової О.І.

за участю прокурора Гуріна А.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві, шляхом проведення в порядку ст. 85-3 КПК України відеоконференції між Апеляційним судом м. Києва та Київським СІЗО, апеляцію захисника ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року.

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, громадянину України, з вищою освітою, працюючому головою кредитної спілки «Бізнеспартнерство», який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, не судимому,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на 2 місяці.

Згідно постанови, такий запобіжний захід ОСОБА_2 обрано з урахуванням наявності достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства, та з огляду на посаду, яку він займає, ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини у справі, шляхом впливу, як особисто так і через інших осіб на підлеглих йому співробітників і свідків, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень. Також судом були враховані дані про особу ОСОБА_2, стан його здоров»я, сімейний та матеріальний стан, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, обставини та спосіб його вчинення.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить зазначену постанову як незаконну та необґрунтовану, постановлену з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону скасувати та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 77 000 гривень, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а у матеріалах справи та поданні слідчого відсутні дані, які б давали достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може ухилятися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. Також вказує на те, що посилання суду на можливість ОСОБА_2 перешкоджати встановленню істини у справі, як шляхом переховування від слідства так і шляхом впливу на свідків, є лише припущенням, оскільки жодних даних на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи не міститься. Крім того зазначає, що при розгляді подання судом не були враховані дані про особу ОСОБА_2 та його сімейний стан, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, 2002 року народження, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що під час проведення досудового слідства, яке триває бли зько трьох років, він завжди з'являвся на виклики до слідчого для проведення слідчих дій, та з урахуванням цього не була досліджена можливість обрання ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу ніж взяття під варту.

Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити, прокурора, який вважав постанову судді законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні ГСУ МВС України знаходиться кримінальна справа № 24-353, порушена 20.08.2012 року відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України та щодо ОСОБА_18., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України та невстановлених досудовим слідством осіб за ч. 3 ст. 209 КК України.

21 серпня 2012 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України і того ж дня пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

23 серпня 2012 року старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України Харкевич В.І., за погодженням з заступником Генерального прокурора України, звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, посилаючись на те, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства і суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, а також виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

З постанови суду та протоколу судового засідання убачається, що наведені в поданні слідчого підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту перевірялися при розгляді подання. При цьому був опитаний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора, захисника, пояснення слідчого та з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Разом з тим, суд при розгляді подання припустився таких порушень вимог ст. ст. 148-150, 155, 165-2 КПК України, які суттєво вплинули на правильність прийнятого рішення та тягнуть за собою його скасування.

Так, відповідно до ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Згідно зі ст. 150 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого особа підозрюється, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Разом з тим, задовольняючи подання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд не перевірив, чи є підстави вказані слідчим у поданні достатніми для обрання саме такого запобіжного заходу, як взяття під варту, та не врахував, що у поданні слідчого та матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про наміри ОСОБА_2 ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі чи продовжити злочинну діяльність. Такий висновок ґрунтується лише на припущеннях.

Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину, хоча і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від органів слідства та суду, однак є недостатнім обґрунтуванням для законності тримання особи під вартою, і повинна враховуватись в сукупності з іншими обставинами, що визначені законом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має постійне місце проживання та реєстрації, до затримання працював, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Ці обставини, які відповідно до ст. 150 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу, належним чином не були враховані судом при прийнятті рішення.

Тяжкість злочину, на яку посилався як слідчий, так і суд, хоча і є необхідною умовою для законності тримання особи під вартою, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту. А тому посилання в постанові суду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, саме по собі не заслуговує на увагу, оскільки тяжкість злочину може бути враховано лише в сукупності з іншими ризиками при доведеності існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину.

Посилання у поданні слідчого, при направленні до суду подання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, на його можливість продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини у справі, є не переконливими, оскільки відповідні докази, які підтверджують наявність у нього таких намірів у справі відсутні.

Крім того, обираючи ОСОБА_2 найбільш суворий запобіжний захід, всупереч вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, судом не з'ясовано та не наведено відповідних аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.

З урахуванням положень ст.ст. 148, 150 КПК України, п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення, суду належало з'ясувати, чи тримання ОСОБА_2 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, однак суд цього не зробив.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого ст. 5 Конвенції в контексті зазначеної кримінальної справи немає, а тому постанову слід скасувати, в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовити та обрати йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі чотирьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76 500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень, що є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Керуючись ст.ст. 165-2, 149-1, 154-1, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - скасувати.

В задоволенні подання старшого в ОВС ГСУ МВС України Харкевича В.І. про обрання обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, громадянину України, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України - відмовити.

Обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Києва, громадянину України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі чотирьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76 500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_2 внести протягом п'яти діб з дня обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою, визначеної суми коштів на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва ( м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО- 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104), та надати документ, що це підтверджує посадовій особі або органу, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти.

Покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України:

з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання;

4) здати за зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, роз'яснивши про можливість його повернення негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов'язку. Роз'яснити ОСОБА_2, що не вчинення зазначених дій у встановлений строк та невнесення застави у визначений термін, є підставою для розгляду питання про обрання щодо ОСОБА_2 іншого запобіжного заходу, а при порушенні інших покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 149-1 КПК України, застава буде звернута в дохід держави, про що відібрати у ОСОБА_2 розписку.

Контроль за виконанням ухвали Апеляційного суду м. Києва покласти на Генеральну прокуратуру Україну.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _______ ___ С.М. Коваль М.В. Приндюк О.І. Єфімова