Постанова № 26247950, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-585/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд з визнати недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року в задоволені адміністративного позову -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.07.2011 року працівниками Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк»за період з 01.07.2009 року по 25.06.2011 року».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

порушено пункт 4.1.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого в декларацію з податку на прибуток - графа «01.1»К1 не включено дохід від надходження виручки від усіх видів послуг згідно звіту за формою № 748 «Звіт про касові обороти банку»за жовтень 2009 року - 347, 00 гривень та 16 972, 00 гривень за грудень 2009 року та занижено податок на прибуток за IV квартал 2009 року на 4322, 00 гривень, порушено статтю 92 Податкового кодексу України, щодо збереження активів, які перебувають в податковій заставі, Білоцерківською філією АКБ «Східно-Європейський банк»згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 11.02.2011 року.

На підставі Акту перевірки № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року, Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС винесені податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651, оскаржив його шляхом подання скарги № 1071 від 11.08.2011 року (вхідний № 1841/10 від 18.08.2011 року ДПА в Київській області).

Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 (Рішенням ДПА в Київській області від 30.08.2011 року № 2193/10/25-017/262-1126 розгляд скарги було продовжено до 17.10.2011 року) розглянуто скаргу позивача та вирішено частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 в частині застосованої штрафної санкції, а скаргу позивача у відповідній частині задоволено.

За результатами розгляду скарги, з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Позивач, не погодившись з Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 та податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129), звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 залишено без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ДПС від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Рішенням Державної податкової служби України № 8527/6/10-2115 розглянуто скарги позивача (вхідні №№ 2817/6 та 4762/6 від 31.10.2011 року і від 02.12.2011 року відповідно) на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129) та Рішення ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 про залишення скарг без розгляду вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129) та Рішення ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 про залишення скарг без розгляду, а скарги - без задоволення.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.12.2009 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 756 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», згідно якої з 21.12.2009 року в банку відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

24.02.2009 року Господарським судом міста Києва у справі № 34/119 за позовом Національного банку України до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»про ліквідацію банку, винесено постанову, якою позов задоволено, тобто підтверджено ліквідацію банку у зв'язку із неплатоспроможністю.

Колегією суддів враховується, що умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991 р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Передбачені Законом України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ) пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», не включені.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Приписи абз. 6 ст. 1 Закону України ««Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначають кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що поточним кредитором визнається кредитор, вимоги якого до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто, датою виникнення вимоги до боржника є 24 грудня 2009 року, що передує дню опублікування оголошення в газеті «Голос України»рішення про початок ліквідації АКБ «Східно-Європейський банк», що у свою чергу, свідчить, що Позивач є конкурсним кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Урядовий кур'єр»чи «Голос України»за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.

Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Приписи ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначають, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як було встановлено раніше, рішення про початок ліквідаційної процедури було опубліковано в друкованому засобі масової інформації -газеті «Голос України»25.12.2009 року. Отже, перебіг строку звернення з вимогами до боржника розпочався 26 грудня 2009 року і закінчився 26 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якої вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

За таких обставин, недотримання відповідачем строків, встановлених ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»для звернення до боржника із письмовою вимогою має наслідком визнання погашеним зобов'язання АКБ «Східно-Європейський банк»перед відповідачем в силу положень ч. 9 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Що стосується позапланової виїзною перевірки фінансово-господарської діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 25.06.2011 року, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу АКБ «Східно-європейський банк»від 15.03.2011 року № 25-ОС щодо припинення діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк», службової записки від 25.05.2011 року № 651/29-011 щодо припинення державної реєстрації та наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 22.06.2011 року № 628, колегія суддів звертає увагу на таке.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, відповідно до ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, повинен провести таку перевірку.

Однак, як зазначалось раніше, 24.02.2009 року Господарським судом міста Києва підтверджено ліквідацію банку у зв'язку із неплатоспроможністю, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що ані Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на час правовідносин), не регулював питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ані Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що норми вказаних вище Законів, застосовуються при звернені зі стягненням податкового боргу і не можуть застосовуватися як підстава для скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до ПК України та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів, яке в подальшому може набути статус податкового боргу та буде стягуватись податковим органом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, Податкові повідомлення-рішення, винесені під час проведення перевірки, є остаточним документом, зобов'язує до вчиняти будь-яких дій.

Отже, ППР породжує певні правові наслідки, та мають обов'язковий характер для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі рішення можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони можуть створювати правові норми, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та мають обов'язковий характер для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, ППР, що винесені за результатами проведеної перевірки, мають обов'язковий характер і мають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України та тягне за собою правові наслідки відносно позивача (податковий борг).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року -скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання не дійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.