Ухвала суду № 26247953, 12.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18003/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корінф Буд Ейр» до Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корінф Буд Ейр» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000502360 від 27.07.2011 та № 0000512360 від 27.07.2011 та визнання дій протиправними щодо невизнання податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.06.2011 по 16.06.2011 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корінф Буд Ейр»з питань правильності та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 120964 грн., а також підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96771 грн.

Внаслідок чого, ДПІ у Подільському районів м. Києва були винесені податкові повідомлення - рішення якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Корінф Буд Ейр»збільшено суму грошового зобов'язання № 0000502360 від 27.07.2011 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 120 964, 00 грн. та № 0000512360 від 27.07.2011 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 205, 00 грн.

17.11.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000502360 від 27.07.2011 та № 0000512360 від 27.07.2011, яку рішенням про результати розгляду первинної скарги № 10013/10/25-114 від 10.10.2011 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

19.10.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті України скаргу на податкові повідомлення - рішення № 0000502360 від 27.07.2011 та № 0000512360 від 27.07.2011, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4940/6/10-2115 від 04.11.2011 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Корінф Буд Ейр»мав правовідносини з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за договорами № 1510/-10 від 15.10.2010, № 28/10-10 від 28.10.2010, № 28-1/10-10 від 20.10.2010, № 08/11-10 від 08.11.2010, № 10/11-10 від 10.11.2010 предметом яких є здійснення поставки обладнання.

В Акті перевірки № 66/23-2/36756438 від 08.02.2011 відповідач зазначає, що у контрагента позивача ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»- м. Київ, вул. Городецького, 11/Б та фактичну адресу Товариства Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 46 в результаті чого встановлено, що підприємство та його посадові особи за зазначеними адресами не знаходиться, про що складено акти перевірки місцезнаходження б/н від 28.01.2011.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла копія протоколу допиту свідка від 18.01.2011, а саме директора ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»ОСОБА_3, здійснений старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітаном податкової міліції Горбатюком О.В., згідно якого встановлено, що ОСОБА_3, погодилась тимчасово перереєструвати на своє ім'я та побути директором ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»протягом декількох місяців, у зв'язку з тим, що попередній власник виїжджає за кордон, а також те, що вона не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності товариства, та вона як директор ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», будь - яких угод не підписувала та не здійснювала фінансово - господарську діяльності, з часу реєстрації на її ім'я ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал».

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 24.01.2011, що також надійшла до ДПІ у Печерському районі м. Києва, старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітан податкової міліції Горбатюк О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 70-00454, порушеної за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, за фактом повторного підроблення документів невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 2 Кримінального кодексу України, за фактом співучасті в ухиленні від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, вчиненого невстановленими особами, за ознаками злочину, передбаченого ст. 27 ч. 3, 212 Кримінального кодексу України постановив порушити кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва при придбанні ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» вчиненого повторно, за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Що стосується порушення позивачем п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»за наступними договорами: договір № 20/10-10 від 20.10.2010, додатком № 1 до якого є специфікація, факт поставки товару за яким підтверджується рахунком № БС151010 від 15.10.2010 та № БС251001 від 25.10.2010, видатковими накладними № 151101 від 15.11.2010, № БС171102 від 17.11.2010, № БС310304 від 31.03.2011, № БС231208 від 23.12.2010, договір № 28/10-10 від 28.10.2010, додатком № 1 до якого є специфікація, факти поставки товару за яким підтверджується видатковою накладною № БС 140403 від 14.04.2011, договір № 25/10/10 від 25.10.2010, додатком № 1 до якого є специфікація, факт здійснення поставки за яким підтверджується рахунком - фактурою № КБ-0000390 від 25.10.2010, видатковою накладною № КБ-0000063 від 23.09.2011, рахунком - фактурою № КБ-0000378 від 19.10.2010, видатковою накладною № КБ-0000074 від 17.11.2010, рахунком - фактурою № КБ-0000347 від 26.08.2010, видатковою накладною № КБ-0000082 від 23.12.2010, рахунком - фактурою № КБ-0000375 від 15.10.2010, видатковою накладною № 72/1 від 15.11.2010, рахунком - фактурою № КБ-0000307 від 30.07.2010, видатковою накладною № КБ-0000015 від 31.03.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Корінф Буд Ейр» було проведено оплату на користь вищевказаного підприємства, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення ТОВ «Корінф Буд Ейр» п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки виконання умов укладених договорів сторонами оформлено актом виконаних робіт та податковими накладними та містить перелік виконаних робіт, передбачених умовами укладених договорів.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.