Ухвала суду № 26245276, 10.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/410/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Охтирської МДПІ Сумської області Державної податкової служби та ДПС України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1870/410/12

за позовом ПАТ "Крафт Фудз Україна"

до Охтирської МДПІ Сумської області Державної податкової служби , ДПС України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012року адміністративний позов ПАТ "Крафт Фудз Україна" до Охтирської МДПІ Сумської області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області №0000432301 від 08.09.2011 р. Скасовано рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.12.2011 р. №7842/6/10-2115.

Охтирська МДПІ Сумської області та ДПС України , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, вважають, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просять суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ПАТ "Крафт Фудз Україна" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Охтирської МДПІ Сумської області №0000432301 від 08.09.2011 р. та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 19.12.2011 р. №7842/6/10-2115, суд першої інстанції виходив з того , що не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", отже висновки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за квітень 2008 року на 9583,33 грн., за жовтень 2008 року на 15187,50 грн. необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 15.08.2011 р. по 19.08.2011 р. Охтирською МДПІ проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо відображення правових відносин з ПП "Флоратекс" за період з 01.04.2008 р. по 31.10.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки №235/2332/00382220 від 25.08.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 с. 215, статті 228 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за квітень 2008 року на 9583,33 грн., за жовтень 2008 року на 15187,50 грн.

На підставі висновків акту перевірки Охтирською МДПІ 08.09.2011 р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000432301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18985,00 грн., з яких: 15188,00 грн. - за основним платежем, 3797,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України № 7842/6/10-2115 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" та залишено без змін податкове повідомлення -рішення №0000432301 від 08.09.2011 року.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що актом від 30 вересня 2011 року №572/23-70/32528749 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Флоратекс" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ "Крафт Фудз Україна" зазначено, що згідно з вироком Святошинського районного суду по справі №1-130/2011 від 20 травня 2011 року ОСОБА_1 (директора ПП "Флоратекс") визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Управлінням податкового контролю юридичних осіб проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "Флоратекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 1 грудня 2008 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складений акт від 27 липня 2011 року №215/23-80/32528749. За результатами перевірки встановлено факт не підтвердження придбання ПП "Флоратекс"товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. При проведені аналізу податкової звітності ПП "Флоратекс"встановлено відсутність виробничих потужностей, транспортних засобів, складських приміщень необхідних для здійснення відповідного (будь-якого) виду діяльності, в результаті чого господарські операції щодо придбання товарів, послуг, робіт та подальшої реалізації їх покупцям (споживачам) не підтверджуються. Стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" , яке діяло на момент спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ПП "Флоратекс", який є постачальником.

ПАТ "Крафт Фудз Україна" та ПП "Флоратекс" укладено договори від 17 березня 2008 року №ОС 0803-2680 та від 24 вересня 2008 року №ОС 0809-3739 щодо поставки товару ( мішки "біг-бег").

На виконання вимог зазначеного договору ПП "Флоратекс" виписало податкову накладну від 03 жовтня 2008 року № 0000594.

ПП "Флоратекс"виставило рахунок - фактуру від 19 вересня 2008 року № ФЛ-0000443, а 15 жовтня 2008 року позивач перерахував на користь ПП "Флоратекс"кошти у розмірі 91125,0 грн., в тому числі 15 187,0 грн. ПДВ, що підтверджується банківською випискою № СК 7229 від 15 жовтня 2008 року .

ПП "Флоратекс" в повній мірі виконало умови Договору та доставило товар на адресу Вишгородської філії позивача 03 жовтня 2008 року, що підтверджується: записом в журналі реєстрації в'їзду автомобілів на територію фабрики; прибутковим ордером на товар № ІІС36137; видатковою накладною від 03 жовтня 2008 року № ФЛ-000466, на якій міститься відмітка працівника охорони про завезення товару на територію фабрики та відмітка уповноваженого працівника про оприбуткування на складі сировини і пакування.

Подальше використання товарів в господарській діяльності підтверджується накладною-вимогою на відпуск матеріалів (внутрішнє переміщення) від 16 жовтня 2008 року. Зазначений документ свідчить про те, що мішки біг-бег, поставлені від ПП "Флоратекс", використані для потреб перевезення картоплі власного виробництва. У зв'язку із передачею їх у використання такі мішки були списані, про що свідчить документ на непланове списання від 16 жовтня 2008 року .

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкова накладна оформлена належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначеної податкової накладної позивачем включено відповідну суму до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ПП "Флоратекс" булоплатником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПП "Флоратекс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ПП "Флоратекс" до податкового кредиту .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем ПП "Флоратекс" правочин є недійсним (нікчемним) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ПП "Флоратекс" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковими накладними, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Закону України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова від 05.08.2011 року № 0000832310 та № 0000842310 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на висновок вироку Святошинського районного суду по справі №1-130/2011 від 20 травня 2011 року, виходячи з наступного.

Згідно вироку Святошинського районного суду по справі №1-130/2011 від 20 травня 2011 року у грудні 2008 року ОСОБА_2., виконуючи вказівку ОСОБА_1 придбала на своє ім'я ПП "Флоратекс", яке в подальшому зареєструвала у ДПІ Святошинського району м. Києва та передала останньому банківські реквізити та печатку зазначеного підприємства.

Однак, як встановлено вище відносини позивача із ПП "Флоратекс" виникли в жовтні 2008року, тобто до придбання ОСОБА_2. ПП "Флоратекс" , яке відбулося в грудні 2008 року.

Крім того, вирок у кримінальній справі в 2011 році стосується злочинних діянь директора ПП "Флоратекс"ОСОБА_1, в той час як директором на момент здійснення поставки була зовсім інша особа, а тому наявність умислу особи, яка взагалі не мала відношення до операції поставки не може братися до уваги.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкове повідомлення-рішення Охтирської МДПІ Сумської області №0000432301 від 08.09.2011 р. та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 19.12.2011 р. №7842/6/10-2115 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Охтирської МДПІ Сумської області Державної податкової служби та ДПС України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-1870/410/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.