Постанова № 26244909, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р. Справа № 2а-3272/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Позивач - ОСОБА_1

Представник відповідача - Давидова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3272/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання дій неправомірними та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати Наказ № 305/5 Міністерства Юстиції України від 23.02.2012 р. про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 р., видану Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є арбітражним керуючим на підставі ліцензії серії НОМЕР_1, виданої 12 травня 2009р. Державним департаментом з питань банкрутства.

Постановою господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року по справі № Б-50/184-10 ТОВ «Торгівельно-промисловий дім «Земляни» (код ЄДРПОУ 31085409, адреса: м. Харків, вул. Матросова, 20) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором TOB «ТПД «Земляни» було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2011 року було припинено обов'язки ліквідатора TOB «ТПД «Земляни» ОСОБА_3, та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1

У період з 09.02.2012 р. по 10.02.2012 р. органом державного контролю відділом з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківської області було проведено позапланову перевірку додержання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого на підставі скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 120-2-0-00/6-2046 від 14.12.2011р., що є кредитором TOB «ТПД «Земляни».

10 лютого 2012р. Головним управлінням юстиції у Харківській області був складений акт позапланової перевірки № 3 та акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності № 4.

Акт № 4 від 10.02.12р. дає відповідачу право анулювати ліцензію позивача відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

07.03.2012р. позивачем було одержано лист від Міністерства Юстиції України, яким відповідач повідомляв позивача про анулювання його ліцензії на підставі наказу Міністерства Юстиції України № 305/5 від 23.02.2012р.

Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними через відсутність, на його думку, порушення в його діях вимог закону.

Відповідач, Міністерство Юстиції України, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, послався на їх необґрунтованість та безпідставність, зазначивши, що у зв'язку з надходженням скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 14.12.2011 року, скорегованої листом (дозволом) Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу від 29.12.2011 року, наказом Головного управління юстиції у Харківській області від 13.01.2012 року № 29/2 створено комісію, призначено голову та членів комісії для проведення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) під час виконання обов'язків ліквідатора TOB «ТПД «Земляни».

В ході проведення позапланової перевірки Комісія прийшла до висновку про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності у зв'язку з нанесенням значних збитків боржнику та кредиторам. Усунути виявлені в ході проведення позапланової перевірки порушення неможливо, оскільки під час перевірки встановлені конкретні збитки, нанесені арбітражним керуючим ОСОБА_1 боржнику та кредиторам щонайменше у розмірі 93365,00 грн. Позивач допустив бездіяльність, що свідчить про навмисні дії ліквідатора щодо реалізації майна за менш привабливою вартістю TOB «Інтер-строй Інвест», та очевидно суперечить інтересам боржника та кредиторам.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Постановою господарського суду Харківської області від 12.01.2011 року по справі № Б-50/184-10 ТОВ «Торгівельно-промисловий дім «Земляни» (код ЄДРПОУ 31085409, адреса: м. Харків, вул. Матросова, 20) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором TOB «ТПД «Земляни» було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2011 року по справі № Б-50/184-10 (а.с. 12-16) було припинено обов'язки ліквідатора TOB «ТПД «Земляни» ОСОБА_3, та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія серії НОМЕР_1, видана 12.05.2009 р. Державним департаментом з питань банкрутства) (а.с. 8).

Відповідно до актів прийому-передачі б/н від 18.08.2011 р. ОСОБА_3 передано ОСОБА_1: печатку TOB «ТПД «Земляни», бухгалтерську та іншу документацію (а.с. 9, 11).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. по справі № Б-50/184-10 апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2011 р. у справі № Б-50/184-10 скасовано (а.с. 17-19).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 р. у справі № Б-50/184-10 касаційну скаргу ліквідатора TOB «ТПД «Земляни» задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. скасовано, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.2011 року у справі № Б-50/184-10 залишено в силі (а.с. 20-24).

У зв'язку з надходженням скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 120-2-0-00/6-2046 від 14.12.2011 р. (а.с. 125-127), що є кредитором TOB «ТПД «Земляни», скорегованої листом (дозволом) Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу від 29.12.2011 року, наказом Головного управління юстиції у Харківській області № 29/2 від 13.01.2012 року створено комісію, призначено голову та членів комісії для проведення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) під час виконання обов'язків ліквідатора TOB «ТПД «Земляни».

До скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»додані листи, надіслані на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1:

- № с24-120-1/3817 від 26.08.2011 р. (а.с. 134) щодо бажання Банку та TOB «Моноліт-Груп» придбати майно банкрута та повідомити про час і місце проведення аукціону з продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 4. Зазначений лист отриманий арбітражним керуючим ОСОБА_1 особисто 27.08.2011 р., про що свідчить особистий підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с. 147);

- № с24-120-1/4008 від 07.09.2011 р. (а.с. 129) щодо наявності пропозиції TOB «Моноліт -Груп» придбати нерухоме майно банкрута за ціною в розмірі 10 млн. грн. та проведення прилюдних торгів. Зазначений лист отриманий арбітражним керуючим ОСОБА_1 особисто 10.09.2011 р., про що свідчить особистий підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с. 130);

- № с24-120-1/5511 від 25.11.2011 р. (а.с. 132) щодо скликання зборів комітету кредиторів.

- № с24-120-1/4992 від 03.11.2011 р. (а.с. 131) щодо повідомлення Банку про час, місце та умови продажу.

10 лютого 2012 р. Головним управлінням юстиції у Харківській області був складений акт позапланової перевірки № 3 (а.с. 54-60) та акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності № 4 (а.с. 61-62), на підставі яких було виявлено такі порушення:

- п. 4.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011р. № 3176/5 (надалі - Ліцензійні умови);

- п. 4.1. Ліцензійних умов;

- абз. 4 п. 4.2. Ліцензійних умов;

- ч. 6 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- ч. 8 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- абз. 12 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- абз. 16 ч. 1. ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- ч. 4 ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

- ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

- абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

- ч. 6 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

- абз. 3 п. 3.4. Порядку контролю за додержанням арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.10.11р. №3175/5;

- п. 2.2. Інструкції щодо заповнення форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09.09.2011р. № 2089/5.

В ході проведення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 Ліцензійних умов, встановлені факти неналежного виконання ним своїх обов'язків, що спричинило значну матеріальну шкоди боржнику, зокрема: ігнорування приписів ч.ч.1 ,2, 3 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 4 ст. 17 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» спричинило матеріальної шкоди боржнику у розмірі 93365,00 грн.

На підставі наказу Міністерства Юстиції України № 305/5 від 23.02.2012 р. ліцензія позивача серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 р. анульована (а.с. 67).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно відповідати ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що воно відповідає п. 3 та п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Так, наказом Міністерства Юстиції України № 305/5 від 23.02.2012 року було анульовано ліцензію серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 року на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного наказу та анулювання ліцензії позивачу слугував абзац дев'ятий, десятий та одинадцятий частини першої статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Згідно абзацу 9 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підставою для анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Таким чином, виходячи з положень статті 20 вказаного Закону, орган ліцензування у разі встановлення порушень ліцензійних умов має право:

- або видати розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (у випадку якщо встановлені порушення не є одночасно підставами для анулювання ліцензії, а також реально можуть бути усунені);

- або анулювати ліцензію тільки на підставах, вичерпний перелік яких чітко встановлений статтею 21 Закону про ліцензування.

Отже, Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачає передусім видання розпорядження органом ліцензування до порушника законодавства у сфері ліцензування відносно усунення виявлених у нього порушень.

Також відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 4-47-173/5883 від 05.11.2002 року орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акту перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії (частина 12 статей 20 Закону про ліцензування).

Згідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підставами для анулювання ліцензії є:

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця);

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Виходячи з вищевикладеного, порушення вимог законодавства можливо розглядати як одну з підстав анулювання ліцензії в контексті абзацу десятого частини першої статті 21 Закону про ліцензування (тобто неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для цього виду господарської діяльності), але тільки у тому випадку, якщо вони (ці порушення) свідчать про дійсну відсутність у ліцензіата будь-яких можливостей для усунення вказаних порушень в майбутньому.

Підтвердженням цього висновку є застосування в цій підставі для анулювання ліцензії такого визначення, як "неможливість". Тобто йдеться про відсутність будь-якої можливості (відсутності взагалі) забезпечити виконання ліцензійних умов. У свою чергу, саме застосування такої форми адміністративного впливу на суб'єкта господарювання, як видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, і є перевіркою такої можливості.

При цьому зазначений в розпорядженні термін повинен встановлюватися органом ліцензування так, щоб надати ліцензіату реальну можливість для добросовісного виконання вказаного розпорядження (зрозуміло, з урахуванням того що заходи по усуненню порушень ліцензіат повинен здійснювати невідкладно).

Держкомпідприємництва вказує, що Закон про ліцензування має диференційований підхід відносно застосування санкцій до порушників ліцензійних умов. Зокрема, Закон про ліцензування передбачає передусім видання розпорядження органом ліцензування до порушника законодавства у сфері ліцензування відносно усунення виявлених у нього порушень.

Таке розпорядження є саме попередженням суб'єкта господарської діяльності відносно неухильного дотримання чинного законодавства.

Порушення законодавства та/або ліцензійних умов проведення певного виду господарської діяльності (вчинені під час дії певної ліцензії) мають бути усунені суб'єктом господарювання самостійно або (якщо ці порушення встановлені органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування при перевірці) усунені після отримання відповідного розпорядження.

Невиконання такого розпорядження тягне анулювання ліцензії або на підставі абзацу дев'ятого частині першої статті 21 Закону про ліцензування (акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов), або на підставі абзацу десятого частині першої статті 21 Закону про ліцензування (неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності).

Колегія суддів погоджується з такою позицією Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва викладеною у вищезазначеному листі.

Отже, анулювання ліцензії має застосовуватись до ліцензіатів тільки, якщо порушення свідчать про дійсну відсутність у ліцензіата будь-яких можливостей для усунення вказаних порушень в майбутньому. Тобто, йдеться про відсутність будь-якої можливості (відсутності взагалі) забезпечити виконання ліцензійних умов. У свою чергу, саме застосування такої форми адміністративного впливу на суб'єкта господарювання, як видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, і є перевіркою такої можливості.

Колегія суддів зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було винесено розпорядження про усунення порушень, що виключило можливість відповідача пересвідчитись у відсутності у ліцензіата будь-яких можливостей для усунення порушень в майбутньому, тобто у реальній і фактичній неможливості виконання ліцензіатом ліцензійних умов.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача винесене без дотримання п. 3 та п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, оскільки Міністерство юстиції України наділено правом, як суб'єкт владних повноважень, перевірки та видання наказів в межах своїх повноважень.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач щодо дотримання процедури діяв в межах ч.2 ст. 19 Конституції України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012р. по справі № 2а-3272/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати Наказ № 305/5 Міністерства Юстиції України від 23.02.2012 р. про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 12.05.2009 р., видану Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого.

Відмовити позивачу в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2012 р.