Постанова № 26241531, 26.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа № 5015/2252/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Кравчук Н.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Агрітон" від 20.08.2012 р. без номера

на рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2012р.

у справі № 5015/2252/12

за позовом ПАТ "ВТБ Банк", м.Київ

до ТзОВ "Агріфтон", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення 562 929, 03 грн., у т.ч. 553 654, 51 грн. основного боргу, 9 256, 01 грн. пені, 18,51 грн. 3 % річних, за договором про надання кредиту у формі овердрафту № ОВ 166/11

за участю представників:

від позивача: Червінський І.М.-представник

від відповідача: не з»явився;

Права та обов'язки представнику позивача відповідно до ст. ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2012р. у справі №5015/2252/12 (суддя Коссак С.М.) частково задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"; присуджено до стягнення з ТОВ "Агрітон", м. Новояворівськ на користь ПАТ "ВТБ Банк", м.Київ 453 379,99 грн. основного боргу, 9 142,73 грн. пені, 18,29 грн. 3% річних та 9 250,91 грн. судового збору; в частині стягнення 100 000, 00 грн. основного боргу -провадження у справі припинено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Агрітон" подано апеляційну скаргу б/н від 20.08.2012р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, зокрема посилаючись на те, що позивачем частково виконано вимогу ухвали суду про надання витребуваних судом документів та надано виписки про рух коштів по рахунку лише за вибрані періоди, а не за весь період, оскільки рахунок на який видавались кредитні кошти є поточним рахунком підприємства відкритим у позивача, з якого перераховувались та стягувались кошти по різних зобов»язаннях підприємства, в томі числі в погашення овердрафту. З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд не міг достеменно з»ясувати фактичні обставини справи і перевірити їх поданими матеріалами. Також скаржник зазначає, що судом помилково не враховано як погашення заборгованості сплачені скаржником 41 609,72грн. згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень №112608 від 03.05.2012р., №772 від 03.05.2012р.; №54637 від 03.04.2012р. та №1014 від 06.06.2012р.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

ПАТ ВТБ Банк в особі відділення «Львівська регіональна дирекція у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

між ПАТ "ВТБ Банк", м.Київ та ТзОВ "Агріфтон" (позичальник) 06.10.2011р. було укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту №ОВ 166/11 (т.І а.с.16-24).

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язується надати позичальнику кредит у формі овердрафту на строк та на умовах, визначених умовами цього договору, а позичальник має право отримати такий овердрафт, виконавши всі умови, визначені цим договором, та після отримання овердрафту, зобов'язаний використати його за цільовим призначенням, повернути заборгованість за основною сумою овердрафту, сплатити проценти, комісійні винагороди та інші платежі за цим договором у повному обсязі та у визначені у визначені цим договором строки.

Відповідно до п.1.4 договору надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів відповідача на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту, який діє у відповідний період згідно з умовами цього договору.

Згідно із п.2.5 договору з моменту укладення цього договору до моменту визначення ліміту овердрафту на наступний період відповідно до умов цього договору, відповідач має право користуватися лімітом овердрафту в розмірі 828 000,00 грн. Граничний термі користування ліміту овердрафту в рамках цього договору становить 05 квітня 2012 року(п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.6 договору в останній день строку дії ліміту овердрафту позичальник зобов'язаний повністю погасити всі боргові зобов'язання за цим договором.

В матеріалах справи знаходяться виписки по особовим рахункам відповідача за період з 10.10.2011р. по 12.10.2011р., за період з 06.10.2011р. по 07.04.2012р. та за період 01.03.2012р. по 13.04.2012р.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позичальник користуючись грошовими коштами в межах овердрафту взяті зобов'язання з 06.04.2012р. по погашенню кредиту не виконав, у зв»язку із чим заборгованість відповідача за договором №ОВ №166/11/1 від 06.10.2011р. станом на 05.05.2012р. становить 553 379,99 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем як доказ часткового погашення кредиту у формі овердрафту згідно договору №166/11 від 06.10.2011р. подано платіжні доручення: №36016 від 16.05.2012р., №933 від 24.05.2012 року, №112608 від 03.05.2012 року, №772 від 03.05.2012року, №54637 від 03.04.2012 року, №1014 від 06.06.2012 року.

Судом першої інстанції правомірно взято до уваги як належний та допустимий доказ у справі платіжні доручення №36016 від 16.05.2012 року на суму 50 000,00грн. та №933 від 24.05.2012 року на суму 50 000,00грн. на загальну суму 100 000,00 грн., оскільки призначення платежу в даних платіжних дорученнях є погашення заборгованості по тілу кредиту згідно кредитного договору №ОВ №166/11/1 від 06.10.2011р. Інші платіжні доручення підтверджують сплату процентів за користування кредитом згідно вищезазначеного договору.

З огляду на викладене не беруться до уваги посилання скаржника на те, що судом першої інстанції помилково не враховано як погашення заборгованості сплачені скаржником 41 609,72грн. згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень №112608 від 03.05.2012р., №772 від 03.05.2012р.; №54637 від 03.04.2012р. та №1014 від 06.06.2012р., оскільки вищенаведене спростовується матеріалами справи.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.529 ЦК України).

Згідно із ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

З огляду на вищенаведене стягненню підлягає заборгованість в сумі 453 379,99грн., згідно договору №ОВ 166/11 від 06.10.2011р., з врахуванням часткового погашення боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №36016 від 16.05.2012р. та №933 від 24.05.2012року на суму 100 000,00грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст..611 ЦК України).

Відповідно до ст.230 ГК України, ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з грошових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.

Судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок пені, відповідно до суми основної заборгованості за період з 06.04.2012р. по 05.05.2012р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, яка складає 9 142,73 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок трьох відсотків річних за користування чужими коштами від простроченої суми за період з 06.04.2012р. по 05.05.2012р., яка складає 18,29грн.

Відповідно до ст..33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки документально не обґрунтовані і не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Доказів проведення оплати згідно зобов'язання відповідачем суду не надано.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2012р. у справі №5015/2252/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2012р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Орищин Г.В.