Рішення № 26241310, 26.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р.Справа № 5023/3167/12 вх. № 3167/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю представників сторін

позивача - Трухіна Л. Є. , дов. №429 , від 15.06.2012 року.

відповідача - Кульбаба В. І. , дов. № 454 , від 21.08.2012 року.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 2 Філії "Дирекції первинної мережі", м. Донецьк

до 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 2 Філії "Дирекції первинної мережі", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 30.07.2012 року уточнень) про стягнення з відповідача - 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, заборгованості з орендної плати у розмірі 9144,00 грн., витрати з електроенергії в сумі 252,15 грн., пеню в розмірі 229,40 грн., 3% річних у розмірі 44,41 грн., інфляційні в сумі 35,20 грн.., а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 851-8 від 05.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 липня 2012 року об 11:15 год.

У призначеному судовому засіданні 26 вересня 2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наявному в матеріалах справи відзиві зазначає, що після підписання проекту договору оренди, ним направлено на адресу позивача три екземпляри договору , проте, після підписання з боку орендодавця цього договору, на адресу орендаря позивач договір не направив. Також відповідач зазначає, що військова частина Т-0130 є бюджетною організацією, фінансується з державного бюджету, а відсутність договору оренди унеможливлює здійснення розрахунків за оренду майна, тому заборгованість перед орендодавцем виникла з вини орендодавця. Разом з тим, визнає, що протягом періоду з 01 травня 2011 року до 31 грудня 2011 року відповідач дійсно орендував обумовлену площу у обсязі 1 кв. м та використовував електроенергію для забезпечення роботи встановленого обладнання що належить в/ч Т-0130, а це значить, що надана послуга підлягає оплаті. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач позов визнає частково в частині стягнення орендної плати у сумі 9144,00грн., та витрати електроенергії в сумі 252,15 грн., та просить звільнити в/ч Т-0130 від пені, річних, інфляційних, та судового збору, оскільки заборгованість виникла не з вини орендаря..

Присутні в судовому засіданні 26 вересня 2012 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників третіх осіб, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05 жовтня 2010 року, між позивачем Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Філії "Дирекції первинної мережі" (орендодавець) та відповідачем - 36 об'єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (орендар) укладено договір оренди №851-8, відповідно до п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину приміщення, Цеху технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1 розташоване в м. Харкові, на п'ятому поверсі восьмиповерхового будинку № 8 по вул.. Нетечінській набережній, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для встановлення обладнання зв'язку орендаря..

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 05 жовтня 2011 року, та скріпленого їх печатками.

Пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 1143,00 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надання послуг та податковою накладною.

Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку 1 (акт приймання-передачі майна від 05.10.2010 року) (п. 3.8 договору).

Крім цього, відповідно до п. 3.4. розділу 3 договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого рахунку Орендодавця у термін, визначений у п. 3.6. договору.

Розрахунок витрат на енергопостачання обладнання Орендаря вказано у додатку №4 до договору та становить 30,53 грн.з ПДВ.

Відповідно до п. 3.10 договору оренди, орієнтована вартість послуг за договором оренди за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року складає 9388,24 грн. з ПДВ та витрати на за спожиту обладнанням електроенергію - 244,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були надіслані відповідачу рахунки на оплату орендних послуг № 11-711 від 31.10.2011 року № 831700-11-51 від 31.12.2011 року; № 831700-11-35 від 31.12.2011 року

Факт направлення відповідачу та отримання останнім вказаних рахунків підтверджується реєстром поштових відправлень та повідомленням про вручення рекомендованих листів, та не спростовується відповідачем у судових засіданнях.

Як зазначає позивач, орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування електроенергії, на виставлені рахунки за жовтень-жовтень 2011 року не відреагував, заборгованість не сплатив внаслідок чого, у відповідача за період з травня 2011 року по 31.10.2011 року, виникла заборгованість в сумі 9144,00 грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та електроенергії не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов щодо відсутності його вини щодо несплати заборгованості з орендної плати та витрат на електроенергію, у зв'язку із тим, що позивач не направив на адресу орендаря підписаний договір оренди, а отже у зв'язку із відсутністю договору оренди не можливо було здійснити оплату за оренду приміщення та витрат на електроенергію , виходячи із наступного .

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Матеріали справи містять, договір оренди № 851-8 від 05.10.2011 року підписаний, як з боку орендаря та і з боку орендодавця, скріплений печатками сторін договору, при цьому відповідач не спростовує факту використання ним орендованого приміщення з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року; позивачем відповідно до умов договору надсилались рахунки на оплату орендних послуг та відшкодування витрат на електроенергію.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач (орендар) надіславши підписаний ним та скріплений печаткою договір оренди № 851-8 від 05.10.2011 року та прийнявши по акту прийому-передачі приміщення, здійснив пропозицію укласти договір (оферта), а позивач прийняв пропозицію (акцепт) відповідача на укладання договору оренди, фактично передавши позивачу приміщення, яке є предметом договору оренди № 851-8 від 05.10.2011 року, за актом приймання передачі від 05.10.2011 року, підписаним та скріплений печатками обох сторін, та надсилаючи на адресу відповідача рахунки на оплату орендної плати, передбаченої умовами договору оренди № 851-8 від 05.10.2011 року. Тобто позивачем на пропозицію (оферту) відповідача були вчинені так звані конклюдентні дії (акцепт).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом недійсним договору оренди № 851-8 від 05.10.2011 року.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутність у відповідача договору оренди не є підставою для несплати орендних платежів та відшкодування витрат на електроенергію.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 2518 , який був укладений між сторонами по справі 03 жовтня 2011 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9144,00 та витрат на електроенергію в сумі 252,15 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.2 договору оренди сторонами встановлено, що у разі заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця до дати погашення заборгованості..

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року склала 229,40 грн..

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 58,91 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 нараховано 3% річних в розмірі 44,41 грн. та інфляційні в сумі 35,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, (61020, м. Харків, вул. П'ятисотницька, 19, код ЄДРПОУ 33205329) на користь Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 2 Філії «Дирекції первинної мережі» (83007, м. Донецьк, вул.. Буслаєва, 33а, код ЄДРПОУ 16479714) заборгованість з орендної плати у розмірі 9144,00 грн., витрати з електроенергії в сумі 252,15 грн., пеню в розмірі 229,40 грн., 3% річних у розмірі 44,41 грн., інфляційні в сумі 35,20 грн, а також 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.09.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.