Рішення № 26241306, 19.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р.Справа № 5023/3666/12 вх. № 3666/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.

за участю

позивача - Косянюк О.В., дов. № 03/09-12 від 03.09.2012 року

3-ї особи - не з'явився

відповідача - Шадрін О.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройекспорт", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш", м. Харків

про стягнення 558887,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 535641,74 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № Е-12/04/12 про організацію перевезення вантажів від 12 квітня 2012 року. Крім того просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3874,23 грн., пеню у розмірі 19371,15 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

16 вересня 2012 року до канцелярії господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" надійшла заява (вх. 14875) про забезпечення позову у справі № 5023/3666/12, в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові суми, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш", накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Спеценергомаш" та заборонити ТОВ "Спеценергомаш" здійснювати будь-які дії щодо припинення своєї діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року, враховуючи недоведеність позивачем того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" про вжиття заходів до забезпечення позову.

17 вересня 2012 року до канцелярії суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" було надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. 15569), яка за своєю правовою суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог та в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 535641,74 грн. основного боргу, 28594,90 грн. штрафу за користування грошовими коштами; 5718,98 грн. - 3% річних; 16069,25 грн. штрафу за невиконання зобов'язань за договором. Заява мотивована проведеним перерахунком з боку позивача розміру штрафних санкцій та 3% річних станом на 17.09.2012 року. Відповідач проти прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог не заперечує.

Суд, розглянувши питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи, що ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, вважає за можливе прийняти до розгляду у справі № 5023/3666/12 заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. 15569) та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні призначеному на 19.09.2012 року представник відповідача оголосив заяву про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи № 5023/3666/12 та зняття копії матеріалів справи.

Розглянувши зазначену заяву, суд задовольнив її, та враховуючи, що представник відповідача наголосив про необхідність тридцяти хвилин для ознайомлення з матеріалами справи, оголосив перерву у судовому засіданні до 15:00 19.09.2012 року.

Після перерви у судовому засіданні представником відповідача без жодного обґрунтування своєї позиції було оголошено одночасно три клопотання: про залучення до участі у справі у якості солідарного відповідача Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр"; про залучення до участі у справі у якості другого відповідача Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" та про залучення до участі у справі Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 15:30 19.09.2012 року з метою підготовки та надання у письмовому вигляді представником відповідача своїх клопотань з обґрунтуванням необхідності їх задоволення.

Після перерви судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представником відповідача до суду надане остаточне клопотання, в якому заявник зазначає, що компанія "Спеценергомаш" тричі підтверджувала позивачу місячний план подачі вагонів УТЛЦ під завантаження "Щебня" на станцію "редути" для відправлення "Рижевський Гран Кар*єр", Рижевському Кар*єру на підтвердження цих місячних планів двічі у травні та квітні 2012 року ДП "УТЛЦ" підтверджувало подачу вагонів, але позивач не забезпечив прийом наданих вагонів на територію кар*єру. У зв'язку із викладених заявник, керуючись ст. 38 ГПК України, просить суд видати ухвалу про витребування із Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" наступних доказів за травень-липень 2012 року: місячний план; графік подачі вагонів під завантаження; історію заявки за договором № 1342/359-2012 від 13.06.2012 року.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Жодних доказів на підтвердження своєї позиції представник відповідача не надав.

Відповідно до положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У заявленому клопотанні неможливість самостійно подати докази відповідачем жодним чином не обґрунтовано. Натомість з наданих представником пояснень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш" є стороною у правовідносинах які склались між відповідачем та ДП "УТЛЦ" на підставі договору № 1342/359-2012 від 13.06.2012 р., тому відсутні обставини, які перешкоджають наданню витребуваних доказів, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні збільшених позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Третя особа правом на участь свого повноважного представника у судовому засіданні не скористалась, у наданих до суду письмових поясненнях (вх. 15789) просить суд розглянути справу без участі представника 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти уточнених позовних вимог заперечує частково, а саме просить суд зменшити суму позовних вимог на 100000,00 грн., що відповідає троєкратній подачі вагонів УТЛЦ на Рижевський кар*єр, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 425641,74 грн. основного боргу, 3% річних та штрафних санкцій визнає позовні вимоги як обгрунтовані.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

12 квітня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш" (відповідачем) було укладено договір № Е-12/04/12 про організацію перевезень вантажів, який регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п.п. 1.2 договору відповідач (експедитор) згідно даного договору, що є дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а позивач (клаєнт) сплачує й приймає надані відповідачем послуги на умовах даного договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов*язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.4.2. Відповідач зобов'язався організовувати відповідно до наданих позивачем заявок на перевезення вантажів позивача залізничним транспортом та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами.

Згідно п.п 3.1 Договору позивач для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат Експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг.

На виконання умов договору, згідно рахунку-фактури відповідача № 019 від 12 квітня 2012 року позивачем в рахунок оплати з організації перевезень вантажів у кількості 1725 т. платіжним дорученням № 421 від 13.04.2012 року сплачено 112641,74 грн.; згідно до рахунку-фактури відповідача № 20 від 04 травня 2012 року в рахунок слати відшкодування витрат за користування вагонів-думкарів протягом 30 календарних днів у кількості 47 шт. позивачем, платіжними дорученнями № 731 від 07.05.2012 року перераховано грошову суму у розмірі 100000 грн., та платіжним дорученням № 436 від 10.05.2012 року перераховано грошову суму у розмірі 323000,00 грн.

Підпунктом 2.2.2 договору сторони визначили, що за 5 діб до дати подачі вагонів позивач відправляє заявку на подачу вантажних вагонів.

16.05.2012 року за вих. № 956/05-27 відповідачу була направлена Заявка № 3 про погодження перевезення вантажу. Відповідно до заявки: організація - відправник ТОВ "Стройекспорт", організація - отримувач ЗАТ "Белшпала", станція відправлення Растуща, Придніпровської ЗД (код4636605), найменування вантажу: щебінь гранітний (код вантажу по ЄТСНГ 232395), об'єм перевезення 12880 тон в місяць, тип, кількість рухомого складу 46 думкарів та 1 спецвагон, митний пункт передачі вантажу: Козача Лопань (441201).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1. Додаткової угоди № 1 до договору № Е-12/04/12, укладеної між сторонами 12.04.2012 р., передбачено, що «послуги надаються відповідачем у випадку перевезення вантажів позивача у вагонах третіх осіб - не пізніше 15 днів з моменту спи сання платежів з рахунку Клієнта». Оскільки останній платіж позивачем був здійснений 10 травня 2012 р., подання вагонів-думкарів відповідачем мало буди здійснено не пізніше 25 травня 2012 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо подання вагонів-думкарів на виконання договору № Е-12/04/12 про організацію перевезень вантажів та заявки № 3 від 16.05.2012 року не здійснив ні у строки, передбачені у договорі, ні у інші строки.

Також, у пункті 3.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору № Е-12/04/12, укладеної між сторонами 12.04.2012 р., сторонами встановлено, що в разі не надання послуг - відповідач зобов'язаний повернути суму передоплати в повному об'ємі (без яких-небудь утримань комісійних і інших платежів) протягом 10 днів з дати, закінчення вищезгаданого терміну надання послуг - по перевезенням у вагонах третіх осіб.

Враховуючи ненадання відповідних послуг, 08 червня 2012 р. за вих. № 962 відповідачу була направлена претензія про порушення договірних зобов'язань, в якій відповідач було повідомлено про порушення своїх зобов'язань та йому висунута вимога про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.

У наданій відповідачем за вих. № 195 від 15.06.2012 р. відповіді було підтверджено готовність Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш" повернути кошти по Договору № № Е-12/04/12 про організацію перевезень вантажів не пізніше 19.06.2012 року на розрахунковий рахунок позивача.

Однак у вказаний термін кошти на рахунок позивача не були повернуті, що визнається представником відповідача.

27.06.2012 р. за вих. № 1011 відповідачу повторно направлена претензія про порушення договірних зобов'язань, в якій йому висунута вимога про повернення попередньої оплати та стлати відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 62181,00 грн..

Листом від 17.07.2012 року відповідач також підтвердив свою готовність повернення коштів по договору до 25.07.2012 року включно.

Проте як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти повернені не були.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, дослідивши матеріали справи та враховуючи неподання для завантаження вагонів-думкарів на виконання договору № Е-12/04/12 про організацію перевезень вантажів та заявки № 3 від 16.05.2012 року, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання передбаченого п. 3.1 договору щодо повернення передплати в повному об'ємі.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що на підставі договору № 1342/359-2012 від 13.06.2012 року укладеного між ТОВ "Спеценергомаш" та ДП "УТЛЦ", останнім було двічі у травні та квітні 2012 року підтверджено подачу вагонів Рижевському кар*єру, у зв'язку з чим суму основної заборгованості відповідача необхідно зменшити на 100000,00 грн., що відповідає троєкратній подачі вагонів УТЛЦ На Рижевський кар*єр, проте такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки в порушення приписів ст. 33 ГПК України, представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження зазначених фактів. Більш того, представник відповідача зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомаш" та ДП "УТЛЦ" було укладено договір № 1342/359-2012 від 13.06.2012 р., у зв'язку з чим стає незрозумілим на підставі чого могли бути подані вагони у попередніх місяцях травні та квітні.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що грошові кошти перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати наданих послуг за договором № Е-12/04/12 про організацію перевезень вантажів від 12.04.2012 р. у розмірі 535641,74 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У п.п. 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору № Е-12/04/12, укладеної між сторонами 12.04.2012 р., сторонами одночасно встановлено, що відповідач за користування грошовими коштами позивача зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування грошовими коштами позивача.

Пунктом 4.1 договору № Е-12/04/12 передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором, в тому числі за невиконання плану перевезень, сторона, що допустила таке невиконання сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від суми яка, розрахована на підставі залізничного тарифу завантаженого вагону, що мав би бути відправлений зі станції відправлення з вантажем на експорт, до станції перетину Державного кордону України за кожен ненаданий відповідачем або не завантажений позивачем вагон.

За користування грошовими коштами, позивач на підставі п. 3.1 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 28594,90 грн. та за невиконання зобов'язань за договором на підставі п. 4.1. договору позивач нарахував штраф в сумі 16069,25 грн.

Таким чином, позивач нарахував відповідачу штраф за порушення одного й того ж зобов'язання, що суперечить принципам статті 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку щодо стягнення штрафу на підставі п. 4.1 договору, оскільки у згадуваному пункті договору штраф у розмірі 3% повинен бути розрахований не від суми попередньої оплати, а від суми яка, розрахована на підставі залізничного тарифу завантаженого вагону, що мав би бути відправлений зі станції відправлення з вантажем на експорт, до станції перетину Державного кордону України за кожен ненаданий відповідачем або не завантажений позивачем вагон.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 3.1 договору оренди у розмірі 28594,90 грн.

В решті заявленого до стягнення штрафу суд відмовляє в його задоволенні.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 5718,98 грн., наданий розрахунок перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 11339,10 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Відповідно до вимог господарського процесуального кодексу України, при подачі позову до позовної заяви додаються, зокрема докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Проте під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем було невірно вказано реквізити зарахування судового збору, який справляється за подачу заяв до господарського суду Харківської області, у зв'язку з чим платіжне доручення № 486 від 06.08.2012 на суму 11180,00 грн. не може бути прийняте у якості належного доказу сплати судового збору за подачу заяв до господарського суду Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнення судового збору з відповідача розподілити наступним чином: стягнути з відповідача на користь державного бюджету 11180,00 грн. судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача 159,10 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМАШ" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 82, оф. 17; р/р 2600901971308 в ХФ Центральної філії ПАТ "Кредобанк" м. Харків, МФО 325365; код ЄДРПОУ 25470051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1; п/р 26008010111238 а ПАТ ВТБ м. Київ, МФО 321767; код ЄДРПОУ 37366256) 535641,74 грн. основного боргу; 28594,90 грн.; 5718,98 грн. - 3% річних; 159.10 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМАШ" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 82, оф. 17; р/р 2600901971308 в ХФ Центральної філії ПАТ "Кредобанк" м. Харків, МФО 325365; код ЄДРПОУ 25470051) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код ЄДРПОУ платника; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о) 11180,10 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.