Рішення № 26240709, 17.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9737-2012 17.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

до Військової частини А 0351

про стягнення 3731,60

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Поліщук С.О., за довіреністю № 677 від 15.06.2012;

Тіхонов О.С., за довіреністю № 678 від 15.06.2012;

від відповідача - Павлова В.М., за довіреністю б/н від 26.12.2011.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0351 про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3648,00 грн., індексу інфляції у сумі 4,86 грн., 3% річних у сумі 19,94 грн. та пені у сумі 58,80 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі відсутності бюджетних асигнувань, виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати заборгованості є неможливим.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 3648,00 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає клопотання позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 3648,00 грн. -сума основного боргу.

В судовому засіданні 17.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 134-28/74-15, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину технологічної стійки розмірами 600х230, висотою 2 Юніта (майно), що розташоване в м. Києві, на 2 поверсі 3-поверхового будинку № 18а по вул. Островського -для розміщення модемів.

Відповідно до п. 2.1 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати і згідно з додатком № 3 становить 304,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 U (Юніт)/ місце в стійці СКУ. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 U (Юніти)/місць у стійці СКУ становить 608,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.5 договору).

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування частину технологічної стійки розмірами 600х230, висотою 2 Юніта (майно), що розташоване в м. Києві, на 2 поверсі 3-поверхового будинку № 18а по вул. Островського -для розміщення модемів, про що сторонами було підписано акт приймання-передачі майна від 01.01.2012.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з січня по червень 2012 було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури на оплату: рахунок-фактура № 115 від 31.01.2012, №132 від 29.02.2012, №276 від 31.03.2012, №414 від 30.04.2012, №597 від 31.05.2012, №771 від 30.06.2012 на загальну суму 3648,00 грн. та направлені акти № 825200/12-115 від 31.01.2012, № 825200/12-132 від 29.02.2012, № 825200/12-276 від 31.03.2012, № 825200/12-414 від 30.04.2012, № 825200/12-597 від 31.05.2012, № 825200/12-771 від 30.06.2012.

Позивач вказує, що відповідачем в порушення умов договору взяті на себе грошові зобов'язання належним чином не виконані внаслідок чого за період з січня по червень 2012 за ним утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 3648,00 грн.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується факт користування майном у спірний період, що свідчить про правомірне нарахування позивачем орендної плати у розмірі 3648,00 грн., розрахунок якої відповідає умовам договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.5. договору сторони встановили обов'язок відповідача перераховувати орендну плату не пізніше 27 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 3.5 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за договорами на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість по орендній платі в загальній сумі 3648,00 грн. по договору № 134-28/74-15 від 14.02.2012.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в редакції клопотання про зменшення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, та такими, що спростовуються встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1609,50 грн., з огляду на те, що згідно Закону України «Про судовий збір»розмір судового збору не може бути меншим даної суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 0351 (03168, Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40; ідентифікаційний код 01189910 ) 3648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 00 коп. основного боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2012.

Суддя Т.В.Васильченко