Рішення № 26240707, 24.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-76/11149-2012 24.09.12Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Костюченко А.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-76/11149-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житло киянам», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ,

про визнання недійсним договору поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3 та додаткових угод до нього від 08.05.2008, 12.05.2008 та 14.05.2008,

за участю представників сторін:

позивача -Порайка А.М. (довіреність від 09.07.2012 б/н);

відповідача -Стасюк А.В. (довіреність від 19.03.2012 № 361/12).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(далі -ТОВ «Житло киянам») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3 (далі -Договір поруки), укладеного закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(далі -ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство ПАТ «Альфа-Банк», далі -ПАТ «Альфа-Банк») та ТОВ «Житло киянам».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: ТОВ «Житло киянам»(поручитель) в особі директора Смірнова Володимира Анатолійовича та ЗАТ «Альфа-Банк»(кредитор) укладено Договір поруки, підпунктом 1.1 пункту 1 якого сторони передбачили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями Пшегодського Миколи Станіславовича за Рамковою угодою від 07.05.2008 № SMERS00936 (далі -Рамкова угода) та договором про надання траншу від 07.05.2008 № SME0011911 у повному обсязі цих зобов'язань; додатковими угодами від 08.05.2008, 12.05.2008 та 14.05.2008 до Договору поруки вносилися зміни до підпункту 1.1 пункту 1 названого Договору та сторони визначили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями Пшегодського М.С. за Рамковою угодою та договорами про надання траншу від 07.05.2008 № SME0011911, від 08.05.2012 № SME0012637, від 12.05.2012 № SME0012813 у повному обсязі цих зобов'язань незалежно від отримання чи неотримання вимоги кредитора про погашення; директором ТОВ «Житло киянам»Смірновим В.А. Договір поруки укладено з суттєвим перевищенням власних повноважень; так, згідно з підпунктом 11.4.15 пункту 11.4 статуту позивача (в редакції, чинній на момент укладення Договору поруки і додаткових угод до нього; державна реєстрація від 24.03.2008, далі -Статут) до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить питання відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства; рішень загальних зборів учасників позивача про таке відчуження не існує; рішення ж загальних зборів ТОВ «Житло киянам», оформлені протоколами від 15.04.2008 № 17, від 12.05.2008 № 19 та від 14.05.2008 № 20, якими Смірнов В.А. уповноважувався на підписання відповідно Договору поруки і додаткових угод від 12.05.2008 і від 14.05.2008 до нього, визнано недійсними рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2012 у справі № 5011-38/628-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 22.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2012; рішення загальних зборів, яким би Смірнов В.А. уповноважувався на підписання додаткової угоди від 08.05.2008 до Договору поруки, взагалі не існує.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2012.

31.08.2012 відділом діловодства суду отримано від ПАТ «Альфа-Банк»заяву про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оскільки є рішення господарського суду міста Києва, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (рішенням від 07.08.2012 у справі № 42/406 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Житло киянам»до ПАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсним Договору поруки).

03.09.2012 через відділ діловодства суду представником ТОВ «Житло киянам»подано додаткові документи до справи, що свідчать про фінансову неспроможність позивача забезпечити виконання Договору поруки станом на день його укладення.

В судовому засіданні 03.09.2012 відкладено вирішення заяви ПАТ «Альфа-Банк»до встановлення фактичних обставин справи; у судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.09.2012.

12.09.2012 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копій матеріалів справи № 42/406, а також заперечення проти заяви відповідача про припинення провадження у справі, відповідно до якого ТОВ «Житло киянам»зазначає, що підстави позову у справі № 5011-76/11149-2012 суттєво відрізняються від підстав позову у справі № 42/406, а тому ТОВ «Житло киянам»просить відмовити ПАТ «Альфа-Банк»у задоволенні заяви про припинення провадження у справі.

У судовому засіданні 13.09.2012 оголошувалася перерва до 24.09.2012.

21.09.2012 через відділ діловодства суду представником ТОВ «Житло киянам»подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач уточнює позовні вимоги в частині визнання усіх додаткових угод до Договору поруки недійсними, а саме просить визнати недійсними додаткові угоди від 08.05.2008, від 12.05.2008 та від 14.05.2008 до Договору поруки.

У судовому засіданні 24.09.2012 господарським судом міста Києва відмовлено в задоволенні заяви відповідача від 31.08.2012 про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки за приписами наведеного пункту господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що основною фактичною підставою даного позову є укладення Договору поруки директором ТОВ «Житло киянам» з порушенням вимог підпункту 11.4.15 пункту 11.4 Статуту, яким передбачено, що питання відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Підставою ж позову, який був предметом розгляду у справі № 42/406, є порушення названим директором умов підпункту 11.4.17 пункту 11.4 Статуту, відповідно до якого до компетенції загальних зборів учасників віднесено затвердження договорів на суму вище 10000 розмірів мінімальної заробітної плати.

Представником ПАТ «Альфа-Банк»у судовому засіданні 24.09.2012 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки пунктом 4.4 Договору поруки передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів сторін у зв'язку з Договором поруки та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів відбувається у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні зазначеної заяви з огляду на те, що частиною другою статті 12 ГПК України визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, чинній на дату укладення Договору поруки) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7 статті 6 названого Закону передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин -це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в параграфі 7 статті 2, 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України).

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи, що предметом спору в цій справі є питання недійсності Договору поруки в тому числі й в частині третейського застереження, та з огляду на приписи частини третьої статті 215 ЦК України, виключно судом, віднесеним до системи судів загальної юрисдикції, розглядаються спори щодо визнання правочину недійсним.

Отже, дана справа підвідомча господарському суду.

ПАТ «Альфа-Банк»подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про те, що відсутні підстави для визнання Договору поруки недійсним, оскільки:

- Смірнов В.А. під час підписання Договору поруки діяв у межах своїх повноважень, оскільки Статут ніяким чином не обмежує повноваження виконавчого органу товариства (директора) на укладення договорів;

- визнання недійсними у судовому порядку рішень загальних зборів товариства не може бути підставою для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства на виконання рішень загальних зборів, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012 ЗАТ «Альфа-Банк»(правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Альфа-Банк», кредитор) та Пшегодським М.С. (клієнт) було укладено Рамкову угоду, відповідно до умов якої:

- кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цієї угоди, в загальному розмірі, визначеному пунктом 1.2 Рамкової угоди, та на умовах, передбачених статтею 2 вказаної угоди (підпункт 1.1 пункту 1 Рамкової угоди);

- на підставі укладених сторонами договорів (угод), кредитор може відкрити клієнту кредитну лінію або акредитив, або надати гарантію, або овердрафт, або транш;

- загальний розмір кредитних продуктів за угодами у межах цієї угоди не повинен перевищувати 3 000 000 доларів США (підпункт 1.2. пункту 2 Рамкової угоди).

ЗАТ «Альфа-Банк»та Пшегодським М.С. (позичальник) було укладено договори про надання траншу:

- від 07.05.2008 № SME0011911, відповідно до умов якого кредитор у порядку та згідно з умовами Рамкової угоди та цього договору надає позичальнику кредит у сумі 995 000 доларів США на строк користування 180 місяців із сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі (підпункт 1.1 пункту 1);

- від 08.05.2012 № SME0012637, відповідно до умов якого кредитор у порядку та згідно з умовами Рамкової угоди та цього договору надає позичальнику кредит у сумі 995 000 доларів США на строк користування 180 місяців із сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі (підпункт 1.1 пункту 1);

- від 12.05.2012 № SME0012813, відповідно до умов якого кредитор у порядку та згідно з умовами Рамкової угоди та цього договору надає позичальнику кредит у сумі 995 000 доларів США на строк користування 180 місяців із сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі (підпункт 1.1 пункту 1);

- від 14.05.2008 № SME0012813, відповідно до умов якого кредитор у порядку та згідно з умовами Рамкової угоди та цього договору надає позичальнику кредит у сумі 15 000 доларів США на строк користування 180 місяців із сплатою процентів у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором у повному обсязі (підпункт 1.1 пункту 1).

07.05.2012 ТОВ «Житло киянам»(поручитель) та ЗАТ «Альфа-Банк»(кредитор) укладено Договір поруки, за умовами якого:

- поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями Пшегодського М.С. за Рамковою угодою та договором про надання траншу від 07.05.2008 № SME0011911 в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання чи неотримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору (пункт 1.1 статті 1 Договору поруки);

- вимога кредитора про погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та направляється поручителю у порядку, встановленому пунктом 4.2 Договору поруки (пункт 1.2 статті 1 Договору поруки);

- поручитель зобов'язаний достроково погасити заборгованість за кредитом та виконати інші грошові зобов'язання за кредитним договором на суму, що вказана у вимозі, протягом п'яти календарних днів з дня відправлення або вручення поручителю вимоги, якщо інший строк не вказаний в такій вимозі (пункт 1.3 статті 1 Договору поруки).

08.05.2008, 12.05.2008 та 14.05.2008 ТОВ «Житло киянам»та ЗАТ «Альфа-Банк»було укладено додаткові угоди до Договору поруки, якими доповнено зобов'язання позивача перед відповідачем відповідати за зобов'язаннями Пшегодського М.С. за договорами траншу від 08.05.2008 № SME0012637, від 12.05.2008 № SME0012705 та від 14.05.2008 № SME0012813.

Рішенням Постійнодіючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз»від 05.09.2011 у справі № 2830-12/164/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк»до Пшегодського М.С., Пшегодської Світлани Леонідівни та ТОВ «ТОВ Житло киянам»про стягнення заборгованості за договорами траншу від 07.05.2012 № SME0011911, від 08.05.2008 № SME0012637, від 12.05.2008 № SME0012705, від 14.05.2008 № 0012813 та Рамкової угоди позовні вимоги задоволено; на користь ПАТ «Альфа-Банк»вирішено стягнути: з ТОВ «Житло киянам», Пшегодського М.С. і Пшегодської С.Л. солідарно заборгованість у сумі: 2 925 350, 15 дол. США за кредитом, 326429, 38 дол. США за відсотками і 2 924 342, 74 грн. по пені; з Пшегодської С.Л. 863 515, 28 грн. пені; з ТОВ «Житло киянам» 73 339, 65 грн. пені; з ТОВ «Житло киянам», Пшегодського М.С. і Пшегодської С.Л. солідарно 25 500 грн. третейського збору.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Пунктом 11.14 Статуту ТОВ «Житло киянам» передбачено, що директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відповідно до чинного законодавства чи Статуту ТОВ «Житло киянам» відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача.

Частинами першою та другою статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

У підпункті 11.4.15 пункту 11.4 Статуту ТОВ «Житло киянам» зазначено, що питання відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків його майна, можливе виключно за наявності попереднього рішення загальних зборів учасників товариства про таке відчуження, а директор ТОВ «Житло киянам» у розумінні частини другої статті 98 ЦК України, підпункту 11.4.15 пункту 11.14, пункту 11.15 пункту 11 Статуту названого товариства не має права одноособово приймати рішення про відповідне відчуження.

Суд відхиляє заперечення відповідача на розмежування Статутом права директора укладати угоди, яке не обмежене (пункт 11.15 Статуту), та розпоряджатися майном в межах, які визначаються загальними зборами учасників (пункт 11.5 Статуту), оскільки такі повноваження співвідносяться як загальне та спеціальне, адже не кожна угода спрямована на розпорядження майном Товариства. Відтак, повноваження керівника на укладання угод, спрямованих на розпорядження майном Товариства, мають здійснюватися в межах, встановлених як абзацом четвертим, так і абзацом восьмим пункту 11.15 Статуту ТОВ «Житло киянам».

На відміну від повноваження загальних зборів учасників товариства затверджувати договори на суму вище 10 000 (десять тисяч) розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 11.4.17 пункту 11.4 Статуту), положення підпункту 11.4.15 пункту 11.4 Статуту, які є тотожними викладеному в частині другій статті 98 ЦК України, не містять слова "затвердження" чи йому подібного, що свідчить про обов'язковість передування такого рішення укладенню договору.

Згідно зі статтею 115 ЦК України, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 8.1 Статуту ТОВ «Житло киянам», товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені чинним законодавством України.

Частиною першою статті 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Таким чином, грошові кошти є майном товариства, а відтак їх відчуження у розмірі, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, можливе виключно за наявності рішення загальних зборів учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів даної справи (у тому числі з фінансового звіту та балансу позивача за І і ІІ квартал 2008 року), за оспорюваним Договором поруки (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Житло киянам»поручилося за виконання грошового зобов'язання на суму, яка значно перевищувала статутний капітал названого товариства (100 000 грн.) та власний капітал товариства (3 891 тис. грн.) станом на момент укладення зазначених правочинів.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука за своєю правовою природою є одночасно способом забезпечення зобов'язань, а також має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою діють загальні положення про зобов'язання та про договори.

Відчуженням майна в цивільному праві є будь-які дії особи, унаслідок вчинення яких така особа у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такій особі, а в контексті частини другої статті 92, статті 509 ЦК України під відчуженням необхідно розуміти і взяття на себе зобов'язання, наслідком виконання якого буде втрата такого майна.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Під дію цієї статті мають підпадати лише ті правочини, за якими є невідомою на даний момент можливість настання обумовленої обставини в майбутньому, а зміст статті 554 ЦК України дає підстави стверджувати, що договір поруки є правочином із відкладальною обставиною, адже виникнення у поручителя зобов'язання обумовлене фактом порушення боржником основного зобов'язання.

За змістом наведених норм Договір поруки за певних обставин (невиконання основним боржником забезпеченого зобов'язання) призвів до виникнення зобов'язання ТОВ «Житло киянам»сплатити відповідачеві суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, а тому укладання такого правочину було можливо виключно з дотриманням приписів частини другої статті 98 ЦК України і підпункту 11.4.15 пункту 11.14, пункту 11.15 Статуту позивача на підставі рішення загальних зборів учасників названого товариства.

Підставою ж для укладення оспорюваного Договору поруки з урахуванням додаткових угод до нього були рішення загальних зборів учасників ТОВ «Житло киянам»(протоколи від 15.04.2008 №17, від 12.05.2008 №19 та від 14.05.2008 №20), якими надано дозвіл на поруку із визначенням істотних умов майбутнього правочину (в тому числі суми, відсоткової ставки тощо).

Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2012 у справі № 5011-38/628-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 22.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України, визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ «Житло киянам», оформлені протоколами від 15.04.2008 № 17, від 12.05.2008 № 19 та від 14.05.2008 № 20, якими Смірнов В.А. уповноважувався на підписання відповідно Договору поруки і додаткових угод від 12.05.2008 і від 14.05.2008 до нього.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Недійсне рішення загальних зборів учасників товариства не породжує будь-яких прав та обов'язків.

Доказів прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Житло киянам»іншого рішення, спрямованого на укладення оспорюваного Договору поруки чи його схвалення компетентним органом, суду не надано, як не надано і доказів уповноваження директора ТОВ «Житло киянам»на підписання додаткової угоди від 08.05.2008 до Договору поруки.

Заперечення відповідача з посиланням на пункт 42 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" не беруться господарським судом міста Києва до уваги, адже наведеним пунктом врегульовано питання вирішення спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним. В даному випадку визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Житло киянам»не про призначення керівника, а про надання йому певних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 145 ЦК України питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Таким чином, Договір поруки та додаткові угоди від 08.05.2008, від 12.05.2008 і від 14.05.2008 до нього укладено ТОВ «Житло киянам»в особі директора з перевищенням наданих йому повноважень і всупереч приписам статті 92, частини другої статті 98, статті 145 ЦК України та підпункту 11.4.15 пункту 11.14, пункту 11.15 Статуту позивача.

З огляду на наведене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3, укладений закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»; 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-б; ідентифікаційний код 32069938).

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 08.05.2015 до договору поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3, укладену закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»; 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-б; ідентифікаційний код 32069938).

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.05.2015 до договору поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3, укладену закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»; 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(01001, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-б; ідентифікаційний код 32069938).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду від 14.05.2015 до договору поруки від 07.05.2008 № SMERS00936/3, укладену закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(правонаступником прав та обов'язків якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»; 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) та товариством з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(01001, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-б; ідентифікаційний код 32069938).

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житло киянам»(02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-б; ідентифікаційний код 32069938) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2012.

Суддя О. Марченко