Рішення № 2624070, 09.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 21/110

09.10.08

За позовом

Державного комітету України з державного матеріального резерву

До

Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд»

Про

зобов»язання вчинити дії та стягнення 4 752 280,06 грн.

Суддя Шевченко Е.О.

Представники:

Від позивача

Висотенко І.М.

- представник

(дов. №2/7850 від 05.12.07р.)

Від відповідача

не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до Української корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд»про зобов»язання повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності; стягнення суми штрафу в розмірі 2 853 019,75 грн. та суми пені в розмірі 1 899 260,31 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов’язань по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судові засідання 28.08.2008р. та 18.09.2008р., 24.09.2008р. не з’явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, у зв»язку з чим Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи судом відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України в межах строку, встановленого чинним законодавством України.

09.10.2008р. відповідач також не з»явився в судове засідання. Він належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльський завод «Еталон», що є філією Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд», є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву. Зазначене підтверджується звітами –збережувальні зобов»язання за формою № 12, які направлялися філією щорічно позивачеві.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, оскільки Ізмаїльський завод «Еталон» є філією, то відповідальність за взяті нею зазобов»язання несе юридична особа, яка її створила, тобто Українська державна корпорація «Укрзакордоннафтогазбуд».

При цьому, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638,639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами було укладено договір, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов»язання по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву –зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей без надання права користуватись цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996р. №57 «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію, незбереження)»Державному комітету України з державного матеріального резерву та його територіальним органам доручено здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться.

27 жовтня 2004р. головним спеціалістом Південного КРВ КРУ Держкомрезерву України в результаті проведеної контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, складено Акт. Відповідно до цього акту встановлено наявність самовільного відчуження матеріальних цінностей, а саме: сталь сортова конструкційна - 1,4 т, сталь сортова нержавіюча –2,65 т, сталь листова конструкційна гарячекатана –42,7 т, сталь листова нержавіюча холоднокатана –7,11 т, сталь листова конструкційна холоднокатана –17,49 т, сталь сортова холодно тягнута –5,0т, сталь сріблянка –0,11 т, труби тонкостінні б/ш вуглецеві –0,63 т, алюміній первинний включаючи силумін –10,55 т, припої олов»яно-свинцеві –0,805 т, прокат алюмінієвий –16,32 т, прокат цинковий –0,41 т, прокат мідний 4,431 т, прокат латунний –2,45 т, прокат бронзовий 2,59 т, склотекстоліт фольгований –1,6 т, кабелі шлангові врубові –2,71 км, проводи монтажні –271,78 км, авіапроводи –197,062 км, проводи обмотувальні 1,49 км.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування твердження про самовільне відчуження матеріальних цінностей або доказів повернення самовільно відчужених матеріальних цінностей державного резерву, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо зобов»язання відповідача повернути матеріальні цінності.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає за неналежне виконання зобов»язань відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій ( неустойки, штрафу, пені).

У відповідності до ст. 231 Господарського кодексу України сплата штрафних санкцій регулюється договором або законом.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі їх самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці матеріальні цінності, стягується штраф у розмірі 100% від вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день визначення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пені з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до розрахунку позивача вартість самовільно відчужених матеріальних цінностей відповідачем складає 2 853 019,75 грн.

Як вбачається, при визначенні вартості матеріальних цінностей позивач керувався п. 21 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.10.1997р. №1129, відповідно до якого ціни на матеріальні цінності, які закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон»юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції; а також Листом Міністерства економіки України від 28.10.2001р. №53-19/108.

Таким чином, на підставі п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерву»сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2 853 019,75 грн.

Згідно з розрахунком позивача сума пені становить 1 899 260,31 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Виходячи з наведеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

Зобов»язати Українську державну корпорацію «Укрзакордоннафтогазбуд»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-б, код ЄДРПОУ 21656791) в особі філії Ізмаїльський завод «Еталон»(68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградська шосе, 8, код ЄДРПОУ 14308925) повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності, а саме: сталь сортова конструкційна - 1,4 т, сталь сортова нержавіюча –2,65 т, сталь листова конструкційна гарячекатана –42,7 т, сталь листова нержавіюча холоднокатана –7,11 т, сталь листова конструкційна холоднокатана –17,49 т, сталь сортова холодно тягнута –5,0т, сталь сріблянка –0,11 т, труби тонкостінні б/ш вуглецеві –0,63 т, алюміній первинний включаючи силумін –10,55 т, припої олов»яно-свинцеві –0,805 т, прокат алюмінієвий –16,32 т, прокат цинковий –0,41 т, прокат мідний 4,431 т, прокат латунний –2,45 т, прокат бронзовий 2,59 т, склотекстоліт фольгований –1,6 т, кабелі шлангові врубові –2,71 км, проводи монтажні –271,78 км, авіапроводи –197,062 км, проводи обмотувальні 1,49 км.

3. Стягнути з Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-б, код ЄДРПОУ 21656791) в особі філії Ізмаїльський завод «Еталон»(68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградська шосе, 8, код ЄДРПОУ 14308925) до Державного бюджету України (р/р 31117106700011, одержувач коштів: ГУ ДКУ, код ЄДРПОУ 26077968, банку одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) 2 853 019,75 (два мільйона вісімсот п»ятдесят три тисячі дев»ятнадцять грн. 75 коп.) грн. штрафу; 1 899 260,31 (один мільйон вісімсот дев»яносто дев»ять тисячі двісті шістдесят грн. 31 коп.) грн. пені.

4. Стягнути з Української державної корпорації «Укрзакордоннафтогазбуд»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-б, код ЄДРПОУ 21656791) в особі філії Ізмаїльський завод «Еталон»(68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградська шосе, 8, код ЄДРПОУ 14308925) до Державного бюджету України 25 585,00 (двадцять п»ять тисяч п»ятсот вісімдесят п»ять грн. 00 коп.) суми державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Шевченко Е.О.