Рішення № 26240670, 28.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/10856-2012 28.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»

про стягнення заборгованості

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Брус О.М. (довіреність від 10.05.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні 28.09.2012р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(надалі ТОВ «УніКредит Лізинг», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»(надалі ТОВ «Високі аграрні технології», відповідач) 403 147, 74 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням трактор Challenger MT665C, 8 400 куб. см., серійний номер В040036, реєстраційний номер 53305АА. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно графіку платежів відповідачем порушені.

З посиланням на положення договору, Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також пеню, 3% річних за допущене прострочення в сплаті лізингових платежів, а також неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу, розрахунок якої здійснено відповідно до п. 12.4 договору в розмірі 165 676, 03 грн..

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов та обґрунтовані неправомірністю вимог позивача у зв'язку з припиненням договірних відносин між сторонами. Нарахування неустойки за несвоєчасне повернення предмета лізину відповідач вважає таким, що не узгоджується з нормами законодавства, а норми договору (п. 12.4) втратили свою чинність.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач уже скористався одним із способів захисту своїх прав, про що свідчить існування виконавчого напису від 03.03.2012р. вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. та із врахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2011р. між ТОВ «УніКредит Лізинг»та ТОВ «Високі аграрні технології»укладено договір № 2557L11/00-LD згідно з яким:

- лізингодавець (позивач у справі) прийняв на себе зобовязання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором;

- лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку «Тарифи»до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

При виконанні договору між ТОВ «Технік Енерджі», ТОВ «УніКредит Лізинг»та ТОВ «Високі аграрні технології»складено акт приймання-передачі від 18.05.2011р., яким підтверджено набуття лізингодавцем (позивачем у справі) права власності на погоджений між сторонами предмет лізингу та отримання його відповідачем у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р..

Згідно п. 5.1 договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі; розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку(-ах) до цього договору.

Додаток № 1 до договору у якому погоджений графік лізингових платежів викладено в новій редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 18.05.2011р. у зв'язку із зміною вартості предмета лізингу, і такий відповідачем порушувався, доказів у спростування суду не представлено.

Умовами договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. (п. 11.2) сторони передбачили право лізингодавця в будь-який час дії або після настання випадку невиконання договору (п. 11.1), на власний розсуд (разом чи окремо та неодноразово) направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу:

а) вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні;

…с) вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача (у т. ч. тимчасово) та/або вимагати сплатити заборгованість, що виникла у лізингоодержувача внаслідок неналежного виконання цього договору, в тому числі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

d) відмовитись від цього договору в односторонньому порядку;

е) використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачених законодавством, що може бути застосоване.

В силу положень ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Про відмову від договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. відповідачу, як лізингоодержувачу, було надіслано повідомлення (вих. № 268 від 31.01.2012р.) в якому, зокрема зазначалося про припинення дії вказаного договору фінансового лізингу починаючи з 10 лютого 2012р..

При погоджених сторонами умовах у п. 1.2.2 (d.) договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р., вказана дата свідчить про закінчення строку лізингу (строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством).

У відповідності зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Зазначеним обумовлюється обов'язковість для сторін виконання зобов'язань, які виникли з договору та були вчинені в його межах, а відтак заперечення відповідача з приводу відсутності у нього обов'язку по сплаті лізингових платежів, нарахування яких проведено позивачем до дати закінчення строку лізингу (10.02.2012р.) суд відхиляє.

У п. 12.1.2 сторони договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. прямо передбачили, що у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених лізингоодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього договору.

Згідно наведеного позивачем розрахунку сум несплачених лізингових платежів по графіку станом на 10.02.2012р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 213 946, 34 грн. починаючи з платежів, що виникли на період 25.09.2011р. по сумі 39 486, 98 грн., на 25.10.2011р. по сумі 40 255, 65 грн., на 25.11.2011р. по сумі 38 668, 02 грн., на 25.12.2011р. по сумі 37 653, 08 грн., на 25.01.2012р. по сумі 37 217, 08 грн., на 10.02.2012р. по сумі 20 665, 55 грн..

При цьому суд враховує заперечення відповідача з приводу вчинення виконавчого напису 02.03.2012р. та його виконання, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 32171485 від 22.06.2012р., однак такий стосується саме повернення лізингоодержувачем (ТОВ «Високі аграрні технології») на користь лізингодавця (ТОВ «УніКредит Лізинг») об'єкту фінансового лізингу за невиплачені лізингові платежі з 23.09.2011р. по 23.12.2011р. за користування об'єктом лізингу в сумі 156 063, 74 грн..

Повернення на користь позивача предмету лізингу при виконанні виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 726 від 02.03.2012р. підтверджено актом передачі предметів, зазначених у виконавчому документі, що складений 19.04.2012р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Носівського районного управління юстиції.

Заборгованість по лізингових платежах в розмірі 156 063, 74 грн. (за період до 23.12.2011р.: 39 486, 98 грн. + 40 255, 65 грн. + 38 668, 02 грн. + 37 653, 08 грн.) за договором фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. є складовою боргу заявленого до стягнення з відповідача в межах заявленого позову (213 946, 34 грн.), а належних доказів сплати зазначених лізингових платежів суду не представлено.

Доводи відповідача з приводу неправомірності заявленого позивачем позову при використанні вже одного із способів захисту своїх прав шляхом звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису 02.03.2012р., суд не приймає, оскільки вимоги заявлені у позовній заяві не стосуються вимог щодо повернення об'єкту лізингу (предмету вчинення виконавчого напису), а здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, у частині 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, що свідчить про відсутність підстав ототожнювати вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису з вирішенням спору про право, а нотаріуси не наділені компетенцією вирішувати господарські спори.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заборгованість за користування предметом лізингу по договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р., що виникла станом на час припинення договору у зв'язку з відмовою лізингодавця, відповідачем не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів встановлені в графіку платежів та за сумами, які складають заборгованість заявлену до стягнення станом на 10.02.2012р. є такими що настали.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

З посиланням на умови договору, а саме п. 12.3, а також при врахуванні положень ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем здійснено нарахування суми пені по періоду не більше півроку за прострочення сплати лізингових платежів, розрахунок якої наведено у позовній заяві.

Через прострочення сплати лізингових платежів, до стягнення з відповідача крім суми пені в розмірі 16 256, 47 грн. заявлено також суму 3% річних, нарахування яких передбачено положеннями ст. 625 ЦК України в сумі 4 268, 90 грн..

Заперечення відповідача, з приводу відсутності підстав для застосування до нього положень договору щодо нарахування пені у зв'язку з припиненням дії договору, суд відхиляє, оскільки з припиненням договору, такий не може бути підставою виникнення нових зобов'язань (по сплаті лізингових платежів, строк щодо сплати яких настає після дати припинення договору; право користування предметом лізингу після припинення договору тощо), однак не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011р. у справі 3-136гс11, де зазначено, що зі змісту частин другої, третьої статті 653 ЦК України домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Висновок про те, що всі невиконані до моменту розірвання договору зобов'язання, передбачені таким договором, є припиненими, визнаний Верховним Судом України таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього суду в інших за змістом судових рішеннях у подібних правовідносинах.

Вимоги позивача щодо стягнення суми пені в розмірі 16 256, 47 грн., нарахування якої передбачено 12.3 договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. та 3% річних в сумі 4 268, 90 грн. згідно положень ст. 625 ЦК України, суд визнає обґрунтованими з огляду на підтверджений факт прострочення сплати лізингових платежів по сумах 39 486, 98 грн., 40 255, 65 грн., 38 668, 02 грн., 37 653, 08 грн., 37 217, 08 грн., 20 665, 55 грн., строки сплати яких настали згідно погодженого графіку у період до припинення дії договору.

Згідно п. 12.4 договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. у випадку коли лізингоодержувач не виконує обов'язку щодо повернення предмета лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення; при цьому, для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобовязання лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів.

Факт зазначеного порушення (невиконання обов'язку щодо повернення предмета лізингу) підтверджений матеріалами справи, а саме: наданим повідомленням про відмову від договору та повернення предмету лізингу за вих. № 268 від 31.01.2012р., вчиненим виконавчим написом 02.03.2012р. щодо повернення об'єкту фінансового лізингу та складеним державною виконавчою службою актом передачі від 19.04.2012р..

Заперечення відповідача з приводу невідповідності положень договору вимогам чинного законодавства, що регулює відносини лізингу (найму) та неможливість застосування положень договору у зв'язку з припиненням дії останнього, суд визнає необґрунтованими, оскільки право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначені висновки по застосуванню положень закону вміщені у постанові Верховного Суду України від 22 листопада 2010 року (справа № 3-24гс10) де зокрема вказується, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить висновкам законодавства.

Відхиляються судом також і доводи відповідача про те, що заявлена до стягнення сума неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу не обґрунтована належним чином через незазначення позивачем у повідомленні чіткого дня, місяця та року, у який відповідач повинен був повернути предмет лізингу.

У повідомленні за вих. № 269 від 31.01.2012р., факт отримання якого не заперечується відповідачем та підтверджено відповідним написом на ньому, було зазначено:

«…Враховуючи той факт, що з припиненням дії договору фінансового лізингу у лізингоодержувача припиняється право користування предметом лізингу, вимагаємо поставити предмет лізингу -трактор Challenger MT665C, 8 400 куб. см., серійний номер В040036, реєстраційний номер 53305АА -на стоянку за адресою -м. Київ, вул. Зрошувальна 5, уповноваженими особами для прийняття предмету лізингу є Євген Костюк (моб. + 380 50 383 5487) та Олександр Степанюк (моб. + 380 95 273 9048)…»

Таким чином, зазначеним повідомленням чітко визначено порядок та умови виконання зобовязання відповідачем щодо повернення предмету лізингу на користь лізингодавця, тоді як питання строку в який воно має бути виконане врегульовано договором у п. 9.1, де зазначено, що у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

Строк, у який мало бути виконано зобовязання щодо повернення предмету лізингу при врахуванні дати вимоги лізингодавця (31.01.2012р.), є 07.02.2012р., а розмір неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу позивачем обчислено при врахуванні періоду прострочення з 11.02.2012р., що є правом кредитора і жодним чином не порушує умов договору чи прав боржника.

Розрахунок неустойки за порушення обов'язку щодо повернення предмету лізингу згідно договору № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. здійснений позивачем у відповідності з положеннями договору (п. 12.4, п. 9.1) та в сумі 165 676, 03 грн. підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

При укладенні договору фінансового лізингу № 2557L11/00-LD від 26.04.2011р. у п. 6.1 сторони передбачили, що лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю:

… б) судові витрати, державне мито, витрати пов'язані із зверненням стягнення на предмет лізингу;…

е) інші витрати лізингодавця, понесені з вини лізингоодержувача.

Вимоги про відшкодування відповідачем витрат в сумі 3 000 грн., що є оплатою за вчинення виконавчого нотаріуса при невиконанні відповідачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу за договором, підтверджені документально залученою до справи банківською випискою, а про стягнення плати в розмірі 3 000 грн. вказано у самому виконавчому написі від 02.03.2012р..

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню при відхиленні усіх заявлених відповідачем доводів в обгрунтування заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 063 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»(юрид. адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, ідент. код 36376609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 22/1, ідент. код 33942232) 213 946, 34 грн. (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 34 копійки) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 16 256, 47 грн. (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість гривень 47 копійок) пені, 4 268, 90 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 90 копійок) 3% річних, 165 676, 03 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 03 копійки) неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 3 000 грн. (три тисячі гривень) відшкодування витрат за вчинення виконавчого напису, 8 063 грн. (вісім тисяч шістдесят три гривні) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 01.10.2012р.

Суддя Р.І. Самсін