Ухвала суду № 26239842, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/34025/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

за участю:

представника позивача -Чайки М.О.,

представника відповідача - Величка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

у справі № 2а-7402/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 08 грудня 2010 року № 0000232200, від 04 квітня 2011 року № 000012220/2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2010 року № 0000232200. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 000012220/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»3,40 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС, яка є правонаступником ДПІ у Стрийському районі Львівської області, посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 01 грудня 2010 року № 3752/23-3/33797665.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які полягали у тому, що оплата за надані послуги та сума компенсації (дебетове сальдо), які фактично надані згідно «Звіту повіреного про надання послуг»від 09 липня 2008 року на суму 55825,35 дол. США, в тому числі: прямі витрати повіреного -51531,16 дол. США (260232,51 грн.) та сума винагороди -4294,19 дол. США по договору доручення № 07-01 від 26 грудня 2007 року, укладеному з фірмою «Weatherford Drilling International (BVI) Ltd»(об'єднані Арабські Емірати), з граничним терміном надходження валютної виручки 01 січня 2009 року, надійшла згідно платіжного доручення від 26 лютого 2009 року у загальній сумі 161727,72 дол. США, в тому числі: в сумі 55825,35 дол. США, з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті на 52 дні (з 06 січня 2009 року по 26 лютого 2009 року включно); вимоги статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», які полягали у тому, що кошти за надані послуги по переробці давальницької сировини при виконанні договору № 1-07 від 21 листопада 2007 року, укладеного з фірмою «Discovery Drilling Equipment (Europe) Limited», (Кіпр) в сумі 5015249,20 дол. США станом на 30 червня 2010 року не надійшли.

08 грудня 2010 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000232200/0, яким згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статтею 9 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»застосувала до ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7838402,79 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 0000122200/2, яким згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статтею 9 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 15902,64 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо можливості проведення розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з урахуванням того, що позивач надавав послуги щодо давальницької сировини в інших групах класифікації товарів, відмінних від 1-24 груп згідно УКТ ЗЕТ. Також суд виходив з того, що порушення позивачем порядку організації здійснення розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті мало місце з 05 січня 2009 року по 26 лютого 2009 року включно, тоді як адміністративно-господарська санкція, застосована згідно рішення від 08 грудня 2010 року, тобто пізніше, ніж через один рік з дня вчинення порушення, що виключає можливість її застосування на підставі положень статті 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»повинні застосовуватись вимоги дотримання строків надходження до резидента валютної виручки, поступлення такої виручки на валютні рахунки підприємства. Вказаний Закон передбачає лише два випадки не нарахування пені за порушення термінів здійснення розрахунків: отримання Індивідуальної ліцензії НБУ на продовження термінів здійснення розрахунків та прийняття відповідним судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених статтями 1, 2 цього Закону з подальшим задоволенням позову.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, будучи стороною (виконавцем) договору на виготовлення готової продукції з давальницької сировини № 01-07 від 21 листопада 2007 року (т.5 арк. справи 3-8) (з урахуванням додатків та додаткових угод до договору) здійснив переробку давальницької сировини на загальну суму 30697217,54 дол. США.

В оплату за виконані за вказаним договором роботи та надані послуги позивач отримав від нерезидента -«Discovery Drilling Equipment (Europe) Limited»(замовника). Розрахунок на загальну суму 22363441,96 дол. США без порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, про що зазначено на 121 аркуші акта перевірки (т.1 арк. справи 125).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість нерезидента по договору № 01-07 від 21 листопада 2007 року у сумі 8333775,58 дол. США на рахунок позивача не надходила, оскільки в січні -лютому 2010 року була погашена шляхом зарахування між сторонами договору зустрічних однорідних вимог на суму 8333775,58 дол. США, про що сторонами були підписані відповідні акти взаємозаліку зустрічних заборгованостей: від 17 січня 2010 року на суму 5063246,74 дол. США (т.1 арк. справи 186-187), від 05 лютого 2010 року на суму 73256,75 грн. (т.1 арк. справи 192-193), від 05 лютого 2010 року на суму 32248,58 дол. США (т.1 арк. справи 198-199), від 05 лютого 2010 року на суму 68633,37 грн. (т.1 арк. справи 208-209), від 02 лютого 2010 року на суму 956928,41 грн. (т.1 арк. справи 260-261), від 03 лютого 2010 року на суму 2139461,73 дол. США (т.1 арк. справи 245-246). Зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось також без порушення термінів повернення валютної виручки.

У березні 2010 року Перша Львівська філія ВАТ «Кредобанк», керуючись положеннями Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зняло з контролю експортних операцій, здійснених ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»по договору № 01-07 від 21 листопада 2007 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за імпортними договорами, що підписані з фірмою «Discovery Drilling Equipment (Europe) Limited», (Кіпр), про що листом від 09 квітня 2010 року за вих. № 01.06-2218/10 повідомила ДПІ у Стрийському районі Львівської області (т.1 арк. справи 174).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Листом від 23 червня 1999 року № 18-211/1872-5495 «Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог»у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів Національний банк України роз'яснив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136.

ДПА України листом від 11 травня 2007 року № 9433/7/22-6017 «Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій»роз'яснила, що за умов дотримання вимог пункту 1.9 (на даний час пункту 1.10 у зв'язку із змінами та доповненнями, внаслідок чого змінилася нумерація) Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, є підставою для прийняття податковими органами, здійсненого суб'єктами господарювання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Матеріали справи містять також лист ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 14 квітня 2009 року № 6857/10/31-0 (т.1 арк. справи 175-177), наданий на запит головного бухгалтера ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», у якому податковий орган відповів, що у зовнішньоекономічній діяльності допускається припинення зобов'язань між контрагентами шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, відповідно до пункту 1 статті 601 Цивільного кодексу України.

Порядок розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини встановлений у статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», згідно абзацу 1 частини 1 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції, крім тієї, що заборонена до експорту, або за згодою замовника та виконавця з використанням усіх цих форм.

Виключення становлять лише розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини, яка відноситься до 1 - 24 груп згідно з УКТ ЗЕД, можуть проводитися виключно у грошовій формі (абзац 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Як встановлено на 120 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 124) номенклатура ввезеної давальницької сировини -комплектуючі для виготовлення комплекту стаціонарного бурового агрегату для буріння нафтогазових свердловин (лебідка електрична -код товару 8425319000, система живлення частотно-регульованих приводів - код товару 8537109900, вертлюг -код товару 8431430000, кабіна бурильника -код товару 9406009000).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що давальницька сировина, переробку якої здійснював позивач за договором № 01-07 від 21 листопада 2007 року, не відноситься до 1 - 24 груп згідно з УКТ ЗЕД, розрахунки за переробку яких можуть проводитися виключно у грошовій формі.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач під час здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності правомірно застосував у розрахунках з контрагентом - нерезидентом таку форму припинення зобов'язань як зарахування зустрічних однорідних вимог та не порушив термінів зарахування валютної виручки, а у податкового органу відсутня правова підстава для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 7771345,38 грн. згідно рішення № 0000232200/0 від 08 грудня 2010 року за порушення вимог статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Підставою для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 67057,41 грн. згідно рішення № 0000232200/0 від 08 грудня 2010 року слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки оплата за надані послуги та сума компенсації (дебетове сальдо) надійшла від фірми «Weatherford Drilling International (BVI) Ltd»(об'єднані Арабські Емірати) згідно платіжного доручення від 26 лютого 2009 року, тобто з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті на 52 дні (з 06 січня 2009 року по 26 лютого 2009 року включно).

Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що порушення позивачем порядку організації здійснення розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті мало місце з 05 січня 2009 року по 26 лютого 2009 року, а рішення № 0000232200/0 було прийняте 08 грудня 2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав пропуску податковим органом строку застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарський санкцій, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вбачається з рішення ДПА у Львівській області від 25 березня 2011 року № 8129/10/25-005/643 «Про результати розгляду повторних скарг», підставою для нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 15902,64 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 0000122200/2 слугував висновок податкового органу про порушення позивачем розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання сировини по вантажній митній декларації № 8485 фактурною вартістю 165340,09 грн. від 20 листопада 2009 року за період з 18 лютого 2010 року по 30 червня 2010 року (5019,96 дол. США).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, зазначена сума входить до загальної суми штрафної (фінансової) санкції 7771345,38 грн. за порушення вимог статті 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»згідно розрахунку штрафної санкції, який є додатком № 1 до довідки ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 17 листопада 2010 року «233/22-0/33797665 «Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року»(т.2 арк. справи 21).

З огляду на те, що судом першої інстанції було встановлено правомірність застосування позивачем під час провадження зовнішньоекономічної діяльності у розрахунках з контрагентом - нерезидентом такої форми припинення зобов'язань як зарахування зустрічних однорідних вимог, а також відсутність порушення термінів зарахування валютної виручки, суд касаційної інстанції також погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 0000122200/2.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в постанові Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року помилково вказано невірну форму рішення від 08 грудня 2010 року № 0000232200, а саме -податкове повідомлення-рішення, замість вірної -рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є підставою для виправлення описки у відповідності до положень статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, та не спростовує правомірність висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна