Ухвала суду № 26239379, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року м. Київ К-28643/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року по справі № 2а-10187/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Державне підприємство «Добропіллявугілля»звернулося з адміністративним позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції, у якому просили суд визнати недійсним податкові повідомлення-рішення № 0000991540/0 від 14.04.2010 року на суму 50% штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 725396,51грн.; № 00000981540/0 від 14.04.2010 року на суму 20% штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 34302,60 грн.; № 0001291540/0 від 14.04.2010 року на суму 20% штрафної санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 126,66 грн.; № 0001301540/0 від 14.04.2010 року на суму 10% штрафної санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 10,00 грн.; №0001341540/0 від 14.04.2010 року на суму 20% штрафної санкції з комунального податку у розмірі 2994,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, збору за забруднення навколишнього природного середовища та комунального податку за відповідний період. За результатами перевірки складено встановлено, що в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.п. п.16.4 ст.16 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків перевірки від 26.06.2009 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002651540/0 відповідно до якого на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000 року за затримку на 473-549 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 164066,44 грн.

На підставі акту перевірки № 158/23-2/32186934 від 13.03.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152340/0 від 20.03.2008 року. За цим податковим повідомлення-рішенням позивачеві нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188850,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 94425,00 грн.

Здійснюючи свої повноваження, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону №2181-Ш. Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст.7 Закону № 2181-Ш може бути самостійним з боку платника податків або за рішенням органу стягнення.

З платіжних доручень на перерахування податку на прибуток, вбачається, що у реквізиті «Призначення платежу»платником вказано «Податок на прибуток згідно ухвал Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-1129/09/0570 та справи № 2а-36955/08/0570 про розстрочення по строку сплати, що вказується в платіжних дорученнях визначених в ухвалах суду», що відрізняється від призначення платежу, з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-Ш слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-Ш, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

В акті перевірки зазначено, що податкові зобов'язання з податку на прибуток по вказаним в акті деклараціям та уточнюючому розрахунку були сплачені в період з дати нарахування податкового зобов'язання до дати прийняття Донецьким окружним адміністративним судом ухвал щодо розстрочення виконання його постанов. Але це не відповідає дійсності, оскільки податкові зобов'язання з податку на прибуток не були сплачені у зазначений період, тобто факт сплати відсутній.

Судами правильно встановлено, що відповідач здійснив нарахування штрафних санкцій без фактичної сплати податкових зобов'язань, чим порушив п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш.

Податкові повідомлення-рішення № 0001301540/0, № 0001291540/0, № 0000981540/0 та № 0000991540/0 прийняті на підставі акту невиїзної документальної перевірки № 276/15-2/32186934 від 02.04.2010 року.

Зазначений період з того ж самого питання вже перевірявся Добропільською ОДПІ та за результатами перевірки був складений акт № 373/15-2/32186934 від 26.06.2009 року, та застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року по справі № 2-а-12515/09 штрафні санкції скасовані як неправомірно нараховані. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 року зазначена постанова залишена без змін.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року по справі №2а-10187/10/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.