Ухвала суду № 26239382, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 року м. Київ К-23427/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі -Центральна МДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010

у справі № А38/65-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун Інвестмент" (далі -Товариство)

до Центральної МДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень: від 06.12.2007 № 0004262301/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48 814,50 грн. (у тому числі 32543 грн. за основним платежем та 16271,50 грн. за штрафними санкціями) та від 06.12.2007 № 0004252301/0 про визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 57381,20 грн. (у тому числі 44773 грн. за основним платежем та 12608,20 грн. за штрафними санкціями).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2007 № 0004262301/0 в частині визначення Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 43300,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.12.2007 № 0004252301/0 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 51541,50 грн. з мотивів наявності належного документального підтвердження витрат позивача на оплату транспортних послуг; в іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Центральна МДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, оформлених у відповідності з вимогами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, виключає правомірність відображення витрат на оплату транспортних послуг у податковому обліку Товариства.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про необґрунтованість касаційних вимог Центральної МДПІ та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Центральна МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень став, зокрема, факт невизнання податковим органом витрат позивача на оплату транспортних послуг (у тому числі і по сплаті ПДВ) з огляду на відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних на підтвердження факту реального надання цих послуг, як це було зафіксовано в акті перевірки від 03.12.2007 № 1710/230/34488698. Крім того, Центральна МДПІ визнала необґрунтованим формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками придбання послуг мобільного зв'язку через відсутність доказів використання цих послуг у господарській діяльності Товариства.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас пунктом 5.11 статті 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та підтвердженість цих витрат документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому у Законі відсутній конкретний перелік документів, якими мають підтверджуватися витрати платника.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій…Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за умови відповідності змісту документа вимогам, викладеним у наведеній нормі, такий документ має силу первинного документа та, відповідно, є таким, що підтверджує здійснення господарської операції, та є підставою для відображення її результатів у податковому обліку платника.

У розгляді цієї справи суди встановили, що надання позивачеві спірних транспортних послуг з міжнародних перевезень підтверджується договорами перевезення, міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажними митними деклараціями, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст операції з поставки цих послуг.

А відтак відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, якими оформлюються внутрішні перевезення на території України, безпідставно було оцінено податковим органом як перешкода для врахування Товариством витрат на оплату цих послуг під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

В іншій частині судові рішення зі спору учасниками провадження не оскаржуються.

З урахуванням викладеного з огляду на відповідність наданої судами правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичним даним зі спору підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 у справі № А38/65-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Н.Г. Пилипчук