Ухвала суду № 26239153, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/94767/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Корженковій І.О.

за участю представників

позивача Білоярець І.С.

відповідача Гриценка Ю.В.

Генеральної прокуратури України Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а-1670/1894/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавхіммаш»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 25.08.2010 № 0000812305/0, від 19.11.2010 № 0000852302/1, від 14.02.2011 № 0000852302/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Полтавхіммаш»витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000812305/0 скасовано та відмовлено у цій частині у задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ДПІ у м.Полтаві подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального права: п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та на порушення норм процесуального права: ст.ст.9, 11, 69, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заступник прокурора Полтавської області подав заяву про приєднання до вказаної касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

В судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Полтавхіммаш»у зв'язку зі зміною найменування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 09.08.2010 № 7150/23-6/00217449 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту у січні та лютому 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у минулих звітних періодах (до 01.01.2010).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000812305/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2962300,00 грн., із неї 1481150 грн. основного платежу та 1481150 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві про результати розгляду первинної скарги від 29.10.2010 № 24434/10/20-040 скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 №0000812305/0 у частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 166969,00 грн. та зі штрафних санкцій в сумі 955477,60 грн. В решті вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За наслідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0000852302/1 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1839853,40 грн., у тому числі 1314181,00 грн. основного платежу та 525672,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 14.02.2011 № 0000852302/2 про визначення того самого податкового зобов'язання на ту саму суму.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права формувати податковий кредит у вказаних звітних поточних періодах на підставі податкових накладних, виданих у попередніх звітних періодах.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за вказані періоди податковий орган не наводить. Факт реального здійснення господарських операцій не оспорює.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач сформував податковий кредит на дату отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Обставина щодо отримання податкових накладних у січні та лютому 2010 року встановлена судами попередніх інстанцій на підставі внесених до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відомостей.

Підпункт 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким податковий орган обґрунтовує власну позицію, надавав покупцеві право у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додати до податкової декларації за звітний податковий період, в якому було придбано товар, заяву зі скаргою на такого постачальника і включити суми цього податку до складу податкового кредиту.

Утім, нереалізація покупцем товару такого права, у разі наявності факту відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або факту порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної, не може позбавити його права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених (нарахованих) протягом певного звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, у податковому періоді, в якому було фактично отримано податкову накладну, оскільки закон забороняє включати до складу податкового кредиту сплачений (нарахований) податок на додану вартість не підтверджений податковими накладними.

Нереалізація позивачем права, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, та формування податкового кредиту у періоді, в якому отримано податкову накладну, фактично не призвело до заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильних висновків про безпідставність донарахування позивачеві спірних податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення п.п. «б»п.п. 6.4.1, п.п. 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, виходячи з яких податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000812305/0 є відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання, що виключало підстави для задоволення позову у цій частині.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

О.М.Нечитайло