Ухвала суду № 26239011, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К-32070/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Корженковій І.О.

за участю представників

позивача Леоненко Г.М.

відповідача Шевченка Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010

у справі № 2а-46225/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.03.2009 № 0000032302/0/11, № 0000042302/0/738 та від 25.05.2009 № 0000032302/1/29, № 0000042302/1/1672 визнано нечинними. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кременчуцький міськмолокозавод»витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права: ст.ст. 203, 215, 228, 216 Цивільного кодексу України та процесуального права: ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції за клопотанням здійснено заміну відповідача у справі -Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на його правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2009 № 000042302/0/738 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 598534,00 грн., в тому числі 427524,00 грн. основного платежу та 171010,00 грн. штрафних санкцій, та зменшення податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2009 № 0000032302/0/11 бюджетного відшкодування на суму 2566527,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 24.02.2009 № 636/23-309/00446782, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, що спричинили завищення позивачем заявленого бюджетного відшкодування по загальній декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 2566527,00 грн.; завищення від'ємного значення по загальній декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 205808,00 грн.; заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по загальній декларації за листопад 2008 року, на суму 427524,00 грн.

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит в сумі 170601,00 грн. за господарськими операціями з придбання у ПП «Октант»у жовтні 2008 року сирого молока на підставі договору від 20.09.2008 № 188/2/08, який в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок та спрямований на заволодіння майном держави. Така позиція обґрунтована незнаходженням вказаного контрагента за юридичною адресою, відсутністю у останнього необхідних умов для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, основних фондів тощо. ПП «Октант»на запит податкового органу не надало інформації про джерела придбання товару (молока).

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, полягає у завищенні позивачем податкового кредиту за листопад 2008 року в сумі 1876077 грн. за наслідками здійснення імпортних операцій з придбання обладнання - автоматичної складської системи для пакування молочної продукції та конвеєрів безперервної дії згідно із зовнішньоекономічними контрактами № 5413/11.03.08 від 11.03.2008 з компанією "Naaraharju Oy" (Фінляндія) та № 1825 від 17.03.2008 з компанією "CSI Industries BV" (Нідерланди). Податковий орган вважає, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням вказаного обладнання, позивач повинен відображати у скороченій декларації, оскільки такі основні засоби позивачем придбано для використання в операціях з переробки молока.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання у ПП «Октант»молока (сировини) і за наявності доказів: договору від 20.09.2008 № 188/2/08, умови якого досліджені судами, спеціалізованих товарно-транспортних накладних форми 1-ТН (МС), податкових накладних, довідки щодо руху та переробки молока за період з 01.10.2008 по 31.10.2008 встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання молока (сировини) з метою використання у господарській діяльності, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, та відсутність підстав для висновку про нікчемність правочину як такого, що вчинений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Октант».

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення до бюджетного відшкодування. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не доведено належними доказами того, що правочин позивачем вчинено з метою безпідставного отримання податкових вигод.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року податку у сумі 1876077 грн., сплаченого митним органам за результатами виконання зовнішньоекономічних контрактів №5413/11.03.08 від 11.03.2008 з компанією "Naaraharju Oy" (Фінляндія) та №1825 від 17.03.2008 з компанією "CSI Industries BV" (Нідерланди). При цьому виходить з такого.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Згідно із п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999, переробні підприємства складають окрему декларацію, в якій відображають податкові зобов'язання та податковий кредит, які виникли безпосередньо від операцій з переробки поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока у звітному періоді.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, передбачено надання переробним підприємством скороченої декларації, до якої включаються тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених пунктом 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто операції з переробки поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока у звітному періоді.

З наведеного випливає, що платник податку -переробне підприємство, при придбанні товару, у даному випадку автоматичної складської системи для пакування молочної продукції та конвеєрів безперервної дії, не зобов'язаний був включати операції з придбання обладнання за імпортним контрактом до скороченої декларації, оскільки дія п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»поширюється виключно на операції переробного підприємства з реалізації ними молока та молочної продукції тощо.

Аналіз положень п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (чинного на час виникнення спірних відносин), дозволяє дійти висновку, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 вказаного Закону, тобто такий платник, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеною норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло