Ухвала суду № 26239056, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2012 р. м. Київ К-19805/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року

у справі № 7/460

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки, дії СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, спрямовані на стягнення з позивача пені, передбаченої статтею 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 185/94-ВР) за контрактом № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року, а також визнати протиправним та скасувати рішення № 0000194240/0 від 23 квітня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року та № МНІ-005-2005/№USЕ-16.4-112-К/КЕ-05 від 17 жовтня 2005 року. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000194240/0 від 23 квітня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Окружну державну податкову службу -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року та № МНІ-005-2005/№USЕ-16.4-112-К/КЕ-05 від 17 жовтня 2005 року згідно з повідомленням Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»№ 153-2/2696 від 07 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 232/42-40/21655998 від 10 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000194240/0 від 23 квітня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 520 081,20 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 1 Закону № 185/94-ВР у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну завершення розрахунків в іноземній валюті за експортним контрактом № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наявності підтвердження форс-мажорних обставин, а саме: копії Сертифікату підтвердження форс-мажору від 18 листопада 2007 року Міністерства оборони, Управління закупівель м. Йай Пі До Союзу М'янма, який є офіційно уповноваженим органом.

Вказаним Сертифікатом, на думку судів, підтверджено, що в період з 15 листопада 2007 року по 31 травня 2008 року введено тимчасові обмеження на використання бюджетних коштів в іноземній валюті, що унеможливило здійснення перерахування валютних коштів в повному обсязі нерезидентам.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності -з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частинами 1, 4, 5 статті 6 Закону № 185/94-ВР передбачено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

При цьому, Державною податковою адміністрацією України листом № 4402/6/23-5315 від 18 травня 2005 року надано роз'яснення щодо звільнення від відповідальності, передбаченої Законом № 185/94-ВР, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, відповідно до якого підставою для зупинення перебігу термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР, у разі виникнення форс-мажорних обставин є оригінал довідки Торгово-промислової палати або документа уповноваженого органу країни виникнення таких обставин, на фірмовому бланку організації з відповідними реквізитами: дата, вихідний номер, назва документа (свідоцтво, сертифікат, висновок, довідка тощо), відповідний текст, підпис посадової особи, зазначення посади особи, що підписала документ, відтиск печатки організації.

Офіційне підтвердження дії форс-мажорних обставин повинно бути легалізоване в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчене в посольстві відповідної держави в Україні та легалізоване в Міністерстві закордонних справ України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що копія Сертифікату підтвердження форс-мажору від 18 листопада 2007 року Міністерства оборони, Управління закупівель м. Йай Пі До Союзу М'янма не може бути належним доказом наявності вказаних обставин.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано посилання податкового органу на те, що позивачем не надано доказів офіційного підтвердження консульською установою України наявності форс-мажорних обставин, а також легалізації Сертифікату підтвердження форс-мажору в Міністерстві закордонних справ України.

Крім того, суди залишили поза увагою твердження відповідача про відсутність індивідуальної ліцензії Національного банку України на перевищення терміну розрахунків за експортним контрактом № PW-811/29705/№USE-16.4-131-К/KЕ-05 від 15 вересня 2005 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків його правонаступником -Окружною державною податковою службою -Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.