Ухвала суду № 26238967, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-11536/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства (ПП) «Асканій»

на постанову Господарського суду Львівської області від 11.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009

у справі №3/167А

за позовом ПП «Асканій»

до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.08.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009, ПП «Асканій»відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0000122300/0/1456 від 24.01.2008 та №0000132300/0/1457 від 24.01.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №16/363/23-1/22340771 від 12.01.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стало підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12996,24 грн., у т.ч. основний платіж 9910,30 грн. та штрафні санкції 3085,94 грн.; пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90742,50 грн., у т.ч. 60495,00 грн. основного платежу та 30247,50 грн. штрафних санкцій.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.01.2008 №0000122300/0/1456 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 12996,24 грн., у т.ч. 9910,30 грн. основний платіж та 3085,94 грн. штрафні санкції та №0000132300/0/1457 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90742,50 грн., у т.ч. основний платіж 60495,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 30247,50 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перевіркою встановлено наявність у бухгалтерському обліку позивача кредиторської заборгованості в сумі 6307,88 грн. з ПАФ «Порічне», яка виникла у 2001 році. В розумінні п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборгованість за якою минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю, та відповідно до пп.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону підлягає включенню до складу валового доходу платника податку. За відсутності заперечень позивача щодо факту наявності кредиторської заборгованості у зазначеному розмірі та ненадання документів, які б спростовували висновки податкового органу про сплив строку позовної давності за такими зобов'язаннями, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що в розумінні п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства. За відсутності доказів, що надані ТОВ «Юсмаркос»послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, судова колегія доходить висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача з визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за даною операцією.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Таким чином, відсутність, у особи, яка видала податкову накладну, статусу платника ПДВ через скасування відповідної реєстрації позбавляє таку податкову накладну значення звітного та розрахункового документа, з наявністю якого пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції, що видані контрагентом позивача ТОВ «Юсмаркос», реєстрація платника податку на додану вартість якого анульована 23.01.2006, податкові накладні, не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту у вересні-листопаді 2006 року та серпні-вересні 2007 року, у зв'язку з чим визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60495,00 грн. є правомірним.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Асканій»відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 11.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук