Ухвала суду № 26238813, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2012 р. м. Київ К-20193/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

та заяву Прокуратури Луганської області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року

у справі № 2а-26557/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року, позов Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (відповідач-2) задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 1 280 278,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»витрати із сплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокуратура Луганської області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі -СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року та червень 2009 року із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», в розмірі 1 280 278,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, за результатами якої складено акт № 631/08-3/31380846 від 11 серпня 2009 року.

Вказаною перевіркою підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість за червень 2009 року в розмірі 932 197,02 грн., проте висновок до органу державного казначейства із зазначенням вказаної суми відповідачем-1 не надано.

Крім того, у зв'язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок сума від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 343 142,98 грн. залишилась непідтвердженою.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»відповідачем-1 відповідне податкове повідомлення не приймалось.

При цьому, доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після проведення перевірок по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Крім того, слід зазначити, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не поставлено право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання, а проведення таких перевірок, в свою чергу, не може продовжити визначений Законом № 168/97-ВР термін відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача-1 -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську його правонаступником -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби та заяву Прокуратури Луганської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.