Ухвала суду № 26238812, 25.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року м. Київ К-27366/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року

у справі № 2а-181/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» (позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000502310/0 від 02 липня 2008 року, № 0000502310/1 від 04 серпня 2008 року, № 0000502310/2 від 10 листопада 2008 року та № 0000502310/3 від 20 січня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АДМ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 89/23-604/24594429 від 19 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502310/0 від 02 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 168 594,00 грн. (114 079,00 грн. -основний платіж, 54 515,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000502310/1 від 04 серпня 2008 року, № 0000502310/2 від 10 листопада 2008 року та № 0000502310/3 від 20 січня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості здійсненого поліпшення основних фондів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що понесені ТОВ «АДМ»втрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки, акти списання, надані на перевірку, не дають можливості встановити зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, понесені позивачем витрати на поліпшення основних фондів (ремонт будівель фритоварочних цехів, трансформаторної станції, пресу гідравлічного, плавильної печі, плавильного індуктора, скруберів) підтверджуються актами списання, які за формою та змістом відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про правомірність включення позивачем витрат на поліпшення основних фондів до складу валових витрат.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.