Ухвала суду № 26238728, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-24661/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р.

у справі №2а-30468/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про часткове скасування рішення про нарахування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -відповідач) про часткове скасування рішення про нарахування штрафних санкцій у сумі 41 278,01 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої було складено акт від 01.10.2008 р. №5567/23-1/32744083/0110.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме -порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.10.2008 р. №000039/22/0 у розмірі 69 250,93 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до ст. 4 Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що звільнення від сплати пені можливе лише з часу прийняття позову до провадження суду (у розумінні ст.61 Господарського процесуального кодексу України) та у разі прийняття рішень судом на користь позивача, тобто, при задоволенні позовних вимог.

Зі змісту приписів ст.4 Закону, вбачається, що обов'язковою умовою поновлення строків для нарахування пені є рішення суду про припинення (закриття) провадження у справі, незалежно від підстав, з яких провадження у справі було припинено.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, надходження валютної виручки було здійснено з порушенням строків, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»по контрактам: від 13.09.2006 р. №13/09-МС, укладеного між позивачем та НПП «МFS-Servis», від 07.07.2006 р. №12/07-АТ, укладеного між позивачем та ВАТ «АТМ Partners», від 31.05.2007 р. №31/05-ЛА, укладеного з ВАТ «Лахисам», від 27.06.2007 р. №27/06-МЕ, укладеного між позивачем та СКГП «Медикус центр».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято податковим органом обґрунтовано, а відтак підстав для задоволення позовних вимог не має.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика»залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. у справі №2а-30468/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.