Ухвала суду № 26238694, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-22626/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 р.

у справі №2-а-41865/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпстрой-плюс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпстрой-плюс»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі-відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано податкові повідомлення-рішення від 19.05.2009 р. № 0000171504/0, від 10.07.2009 р. № 0000171504/1, від 07.08.2009 р. № 0000171504/2 та від 21.09.2009 р. № 0000171504/3 недійсними, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача, результати якої викладено в акті від 12.05.2009 р. №2415/15-407/33289524.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог абз. «д», пп.7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 та п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму податкового кредиту на 16 697,17 грн., у т.ч. за грудень 2008 р. -10 734,00 грн. та січень 2009 р. -5 963,17 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2009р. №0000171504/0, яким позивачу здійснено донарахування податку на додану вартість на загальну суму 24 449,44 грн. (основний платіж -16697,17 грн., штрафні (фінансові) санкції -7752,27 грн.).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 10.07.2009 р. № 0000171504/1, від 07.08.2009 р. № 0000171504/2 та від 21.09.2009 р. №0000171504/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Терано».

Судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та ПП «Терано»(підрядник) було укладено Договори підряду від 03.11.2008 р. № 3/11-2, предметом якого було виконання робіт за адресою: вул. Перемоги, 19, м. Ворожба, Сумська область, а саме - ремонт штукатурки окремими місцями площею 121 кв.м., герметизація міжпанельних стиків в кількості 257 м.; від 12.11.2008 р. №12/11-1, відповідно до якого ПП «Терано»зобов'язувалось здійснити виконання робіт з підготовки поверхні металоконструкцій нанесення вогнезахисних складів за адресою: пр. Леніна, 9 - Торговий центр, загальною площею 72 кв.м.; підготовку поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних складів за адресою: вул. О. Яроша - торговельний центр загальною площею - 400,4 кв.м; підготовки поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних складів за адресою: пров. Власівський, 3 - продуктовий магазин загальною площею 238 кв.м.; підготовку поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних складів в Будинку юнатів на території Харківського зоопарку загальною площею 150 кв.м.; підготовку поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних складів за адресою: вул. Ростовська, 20, м. Чугуїв, Харківська області, загальною площею 73 кв.м.; підготовку поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних складів на території авто ринку «Лоск»павільйон № 2 загальною площею 260,7 кв.м.; від 12.12.2008 р. № 12/12-1, відповідно до якого ПП «Терано»зобов'язувалось здійснити виконання робіт з підготовки поверхні металоконструкцій під: нанесення захисноготного засобу на покрівлях с.Герсеванівське Лозівського району Харківської області загальною полощею 460 кв.м., підготовки поверхні металоконструкцій під нанесення вогнезахисних засобів в спортзалі школи за адресою: с. Октябрь, Харківської області. Загальною площею 150 кв.м.

За змістом пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ПП «Терано»був підтверджений податковими накладними від 14.12.2008 р. №14120801, від 14.12.2008 р. №14120802 та від 08.01.2009 р. №08010910, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку. Таких обставин податковим органом встановлено не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що обставини стосовно відсутності ПП «Терано»за зазначеною в установчих документах юридичною адресою та наявність інформації про те, що вказане підприємство зареєстроване на підставних осіб, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Терано», у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 р. у справі №2-а-41865/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.