Ухвала суду № 26238680, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К-20650/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.09.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010

у справі № 686-17/38/5018

за позовом Приватного підприємства „А. Дельвантеез"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю: Прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „А. Дельвантеез" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 позовні вимоги задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000392301/0 від 28.01.2008, № 0000402301/0 від 28.01.2008.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 постанову господарського суду Полтавської області від 31.12.2009 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000392301/0 від 28.01.2008, № 0000402301/0 від 28.01.2008.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 01.07.2007 та складено акт № 65/23-1/13946109 від 15.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000392301/0 від 28.01.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з сплати податку на прибуток на загальну суму 1312922, 75 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000402301/0 від 28.01.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7197 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено до валових витрат підприємства: у 1 кварталі 2005 року вартості отриманих послуг по оцінці фінансово-економічного стану діяльності за 2004 рік в розмірі 24000 грн. від ФО-П ОСОБА_3; у першому півріччі 2007 року вартості отриманих інформаційних та консультаційних послуг (щодо методів управління персоналом, як засобу впливу на колектив та окремих робітників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі функціонування організації; корпоративної культури, як важливої складової в управлінні персоналом; кадрової політики на підприємстві) від ФО-П ОСОБА_4 на суму 125300 грн.; вартості отриманих субпідрядних робіт від ФО-П ОСОБА_5 на суму 304570 грн., оскільки такі витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки первинні бухгалтерські документи, що засвідчують виконання таких послуг, не доводять їх пов'язаність і вплив на господарську діяльність підприємства.

Стосовно отриманих позивачем інформаційних та консультаційних послуг від ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем фактично отримано послуги по оцінці фінансово економічного стану діяльності позивача за 2004 рік та їх використання у господарській діяльності, що підтверджується, актами прийому-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правильно виходили з того, що за своїм змістом наведені норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Стосовно віднесення до складу валових витрат вартості робіт отриманих від ФО-П ОСОБА_5 в сумі 304570 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ФО-П ОСОБА_5 було укладені договори № 15 від 08.02.2006, № 4 від 03.01.2004, № 4 від 03.02.2004, № 4 від 03.02.2005, № 32 від 30.03.2007, № 25 від 18.05.2007 та додаткові угоди до них на виконання значного обсягу будівельних робіт.

Позивачем на підтвердження реальності виконаних будівельних робіт було надано акти виконаних субпідрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, складених ним (як генпідрядником) з замовниками.

Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 N 237/5 „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" встановлено, що довідка за формою N КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Також, згідно з Наказом N 237/5 підрядні роботи - це будівельні, монтажні, ремонтні та інші будівельні роботи, передбачені контрактом (договором) підряду.

Судом апеляційної інстанції було досліджено копію ліцензії ФО-П ОСОБА_5 на право здійснення широкого спектру будівельної діяльності.

Позивачем на підтвердження реальності виконаних будівельних робіт було надано акти виконаних субпідрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, складених ним (як генпідрядником) з замовниками.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 у справі № 686-17/38/5018 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 у справі № 686-17/38/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко