Ухвала суду № 26238630, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-27326/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 р.

у справі №2а-2105/09/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Стодоля»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Стодоля»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 р., позовні вимоги задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2007 р. №0007782314/0 та від 18.12.2007 р. №0007782314/1, скасовані перша податкова вимога від 21.03.2008 р. №1/3456 та друга податкова вимога від 06.05.2008 р. №2/4665. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіском-ЛТД»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складений акт від 29.08.2007 р. №514/23-14/32665943.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість на загальну суму 52 128,00 грн. (у т.ч. за травень 2006 року -на 17 234,00 грн., за серпень 2006 року -на 34 894,00 грн.).

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2007 р. №0007782314/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78 192,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 52 128,00 грн., та за штрафними санкціями 26 064,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, прийнято нове податкове повідомлення-рішення, від 18.12.2007 р. №0007782314/1, аналогічне за змістом.

Крім того, податковим органом були сформовані перша податкова вимога від 21.03.2008 р. №1/3456 та друга податкова вимога від 06.05.2008 р. №2/4665, якими було повідомлено позивача про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 78 192,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіском-ЛТД»30.04.2006 р. було укладено договір купівлі-продажу грибів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактичне виконання умов вказаного договору підтверджено видатковими та податковими накладними, виписками з особового рахунку позивача та платіжними дорученнями, приймання продукції було здійснено на підставі генеральної довіреності від 23.05.2006 р. №4 ОСОБА_4, транспортування грибів здійснювалося ТОВ «Респект-Плюс»на підставі договору з позивачем від 31.06.2006 р. №ТП-0106.

Попередніми судовими інстанціями обґрунтовано спростовано доводи податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Сервіском-ЛТД»через відсутність у останнього свідоцтва платника податку на додану вартість з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, податкові накладні були видані 26.05.2006 р. та 11.08.2006 р., у той час як свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіском-ЛТД»було анульовано 31.08.2006 р. Тобто на момент видачі вказаних податкових накладних ТОВ «Сервіском-ЛТД»було зареєстроване як платник податку на додану вартість та у відповідності до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165, мало право видавати податкові накладні.

Факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіском-ЛТД»підтверджується актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 31.08.2006 р. №25 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2006 р.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що право на податковий кредит з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових зобов'язань контрагентами платника податку. Таким чином, невиконання ТОВ «Сервіском-ЛТД»своїх податкових зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеним із позивачем, не впливає на право останнього на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену при здійсненні оплати по договору купівлі-продажу від 30.04.2006 р.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що податковим органом були необґрунтовано прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, а відтак перша та друга податкові вимоги також були надіслані позивачу безпідставно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 р. у справі №2а-2105/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.