Ухвала суду № 26238620, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-28720/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 р.

у справі № 2-а-3384/09/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трейд-Сервіс»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.05.2009 р. №0005492340, у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, та прийняти у цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена перевірка позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 16.04.2009 р. №551/02/32/23/32340584.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем, зокрема п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме -не оприбутковано грошові кошти у сумі 86 672,67 грн., оскільки не здійснено облік зазначених грошових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіт) реєстратора розрахункових операцій від 15.04.2009 року № 1411, на суму 86 672,67 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.05.2009 р. №0005492340 на суму 433 363,35 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при проведені перевірки представниками податкового органу досліджувалась книга обліку розрахункових операцій № 0228005937р/6/15009 (далі - КОРО), в яку вклеєний, зокрема, денний фіскальний звіт від 15.04.2009 р. на суму 86 672,67 грн.

Однак, під час проведення перевірки запису у розділі 2 КОРО щодо обліку руху готівки та сум розрахунків за 15.04.2009 р. зроблено не було.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, представником позивача було пояснено відсутність запису у КОРО тим, що обов'язки ведення зазначеної книги обліку покладено на касира підприємства ОСОБА_4, яка знаходилась на 5 місяці вагітності та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, змушена була в кінці дня звернутись до лікаря, а тому зробити відповідний запис 15.04.2009 р. у КОРО не встигла. Враховуючи відсутність касира керівник підприємства самостійно вніс запис, у КОРО за № 0228005937р/5/12131, яка не була пред'явлена перевіряючим під час перевірки.

Підпунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 (далі-Порядок), передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає зокрема: - наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; - підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; - щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Крім того, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 (далі - Положення ).

Пунктом 1.2 зазначеного Положення визначено, що книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у КОРО № 0228005937р/6/15009 є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом № АТ/К-00145 ОСОБА_4 призначена бухгалтером-касиром позивача, до обов'язків якої, поміж іншого, входить вносити відповідні записи в КОРО. Вказаною особою роздруковано денний фіскальний звіт № 1411 від 15.04.2009 року та вклеєно стрічку до книги ОРО № 0228005937р/6/15009, однак відповідний запис нею своєчасно не зроблено.

Матеріалами справи підтверджуються висновки судів попередніх інстанцій про відсутність умислу у діях позивача наміру ухилитись від оприбуткування готівкових коштів щодо несвоєчасного внесення запису.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Зокрема, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом з тим, пунктом 3 статті 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме, у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем фактично порушено вимоги Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій, а не підпункту 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій, а тому підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у податкового органу немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 р. у справі № 2-а-3384/09/0270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.