Ухвала суду № 26238431, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року м. Київ К-31269/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 р.

у справі № 2-а-1858/09/2270/02

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2009 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008 р. №0003821502/0/8211.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена документальна виїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за липень 2008 року, за результатами якої було складено акт від 25.09.2008 р. №9090/15-2/31617591.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 229 033,63 грн., у тому числі -за березень 2008 р. на 28 746,00 грн., за квітень 2008 р. на 31 490,09 грн., за травень 2008 р. на 45 140,94 грн., за червень 2008 р. на 42 619,10 грн. та за липень 2008 р. на 81 037,50 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008 р. №0003821502/0/8211, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 240 485,31 грн. (у т.ч. за основним платежем -229 033,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11 451,68 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросила».

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) встановлено, що право нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 9.8 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, і у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки факт виконання умов договору було підтверджено видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У той же час, судом апеляційної інстанцій було встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість № 11560222 ТОВ «Електросила»було анульоване за ініціативою податкового органу 30.06.2006 р. у відповідності до абз. «ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним абзацом встановлено, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у випадках, коли, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що наявність податкових накладних у позивача не є безумовною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ «Електросила»на момент укладання договору купівлі-продажу від 10.12.2007 р. №10/12 та здійснення операцій з поставки товару у березні-липні 2008 року не було зареєстроване платником податку на додану вартість, а відтак не мало право на видачу податкових накладних відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із наведеними висновками суду апеляційної інстанції, відтак податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008 р. №0003821502/0/8211 було прийнято податковим органом правомірно, та у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансформатор сервіс»залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2010 р. у справі № 2-а-1858/09/2270/02 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.