Ухвала суду № 26238407, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року м. Київ К-19122/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Савчука В.Р.,позивача:Харука М.Т.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 р.

у справі №9138/09/9104 (2-н-14/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Закритого акціонерного товариства науково-технічного центру «Промтехдіагностика»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство науково-технічний центр «Промтехдіагностика»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2008 р., адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2006 р. №0000852315/2, стягнуто з Державного бюджетного України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2006 р. за нововиявленими обставинами на підставі п.1 ч. 2 ст. 245 КАС України, посилаючись при цьому на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.208 р. у справі №ПА-6/377, якою визнано недійсними договір від 24.04.2003 р. №03.57.03 на виконання робіт, укладений між позивачем та ТОВ «Говерла»та майново-господарські зобов'язання, що виникли на його підставі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 р., заяву про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2006 р. залишено без задоволення.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на розгляд по суті з урахуванням нововиявлених обставин до суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом розгляду справи №ПА-6/377, на яку відповідач посилається у заяві про перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є договір на виконання робіт від 24.04.2003 р. №03.57.03 та майново-господарські зобовязання, що виникли на його підставі.

У ході розгляду вказаної справи було встановлено, що спірний договір є такими, що був вчинений з метою ухилення від оподаткування та без мети настання реальних наслідків, відтак був визнаний недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляд даної справи є прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення від 16.06.2006 р. №0000852312/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92 620,00 грн.

Вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки від 10.03.2006 р. №156/23-2/13655725, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних отриманих від ТОВ«Говерла».

Такі висновки контролюючий орган обґрунтовував тим, що згідно отриманих матеріалів на запит від 17.02.2006 р. №2483/8/35-1 щодо розрахунків з ТОВ «Говерла»було отримано відповідь, згідно якої свідоцтво про реєстрації платника податку на додану вартість, виданого ТОВ «Говерла»05.02.2002 р. визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податків на додану вартість рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13.05.2005 р.

Так, за змістом п.1 ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі на час розгляду справи.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, у заяві про перегляд постановлених у справі судових рішень, що набрали законної сили, податковий орган посилається як на нововиявлену обставину на той факт, що у ході розгляду справи №ПА-6/377, за результатами розгляду якої визнано недійсними договір від 24.04.2003 р. №03.57.03 на виконання робіт, укладений між позивачем та ТОВ «Говерла», суд апеляційної інстанції вказав, що реєстрація ТОВ «Говерла»вважається анульованою з 01.05.2004 р., що свідчить на користь висновку про те, що податкові накладні, видані вказаним підприємством у 2004 році не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак не можуть слугувати підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту, стосовно якого ставиться питання у даній справі.

Між тим, такі доводи контролюючого органу було аргументовано відхилено судами попередніх інстанцій зважаючи на те, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2006 р., ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2008 р. при розгляді даної справи була надана належна оцінка вказаній обставині.

Так, суди визначились із тим, що датою анулювання реєстрації контрагента позивача є 19.05.2006 р. відповідно до акта про анулювання свідоцтва ТОВ «Говерла», тобто на момент видачі позивачу податкових накладних підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.

Зважаючи на викидане, а також той факт, що у ході розгляду справи №9138/09/9104 (2-н-14/08 номер справи у суді першої інстанції) судовими інстанціями було надано правову оцінку обставинам, на які посилається відповідач у своїй заяві про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2006 р. та їх впливу на спірні правовідносини, попередні судові інстанцій дійшли правомірного висновку, що надані відповідачем докази не мають ознак нововиявлених обставин, та не спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

2. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 р. у справі №9138/09/9104 (2-н-14/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.