Ухвала суду № 26238396, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 вересня 2012 року м. Київ К-22956/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р.

у справі №22-а-7689/08/9104 (9а/202-4549 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пул-маркет»

про визнання недійсним правочинну купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщів-цукор»(далі -відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пул-маркет»(далі -відповідач 2) про визнання недійсним правочину купівлі-продажу.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що надані позивачем докази не є достатніми та не свідчать про спрямованість укладеної відповідачами угоди на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідачів на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських та правових операцій з ТОВ«Люстанса ОС»та відповідача 2 за період з 01.01.2006 р. по 28.02.2007 р., результати якої викладені в акті від 18.09.2007 р. №905/23-02/31877790.

Перевіркою було встановлено, що між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу цукрового буряка від 01.08.2006 р. № 01-08-6/Б-бо.

На виконання умов вказаного договору відповідач 2 реалізував покупцю -відповідачу 1, 46 210,6 т цукрового буряка на загальну суму 9 242 120,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі цукрового буряка від 02.10.2006 р. № 6, від 09.10.2006 р. №7, від 23.10.2006 р. № 8, від 19.10.2006 р. № 10 та від 02.11.2006 р. № 14 та відповідними податковими накладними.

На підставі отриманих податкових накладних відповідач 1 сформував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1 540353,33 грн., який задекларований у податкових деклараціях з цього податку за відповідні звітні періоди.

Позивач у своїх доводах вказує на наявність порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва службовими особами ТОВ «Люстанса ОС»та відповідача 2, в рамках якої було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів, якими підтверджуються стосунки між відповідачами, якою було встановлено, що на момент укладення спірного договору та його підписання гр.ОСОБА_5 від імені відповідача 2, останній не був директором названого підприємства та не був його уповноваженим представником, а тому не мав повноважень на підписання договору, складання податкових накладних та первинних облікових документів.

Крім того, на користь висновку про фіктивність спірного правочину на думку податкового органу свідчить відсутність первинної транспортної документації, якою б підтверджувалось транспортування товару на виконання договору продавцем цукрового буряку, а також відсутність відповідача 2 за юридичною адресою.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що наведені обставини є підставою для висновку про наявність у діях відповідачів умислу, спрямованого на досягнення мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак спірна угода повинна бути визнана недійсною.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами на підставі приписів ЦК України.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, положення Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004 р., не передбачають публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди.

Цим Кодексом не визначена відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції -стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, укладеною з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презумується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Неврахування наведених приписів Цивільного кодексу України призвело до помилкового відкриття провадження в адміністративній справі та вирішення спору по суті.

При цьому слід зазначити, що за наведених обставин законодавцем надано право органам державної податкової служби, вказаним в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі за позовом Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання недійсною укладеної відповідачами угоди у порядку, передбаченому ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р. у справі №22-а-7689/08/9104 (9а/202-4549 номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Провадження в адміністративній справі №22-а-7689/08/9104 (9а/202-4549 номер справи у суді першої інстанції) закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло