Постанова № 26238001, 27.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2012 року 13:40 № 2а-9985/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службиза участюПрокуратури Оболонського районі міста Києвапроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 липня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" (далі по тексту -позивач, ПрАТ "Енергополь-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому, з урахуванням подальших уточнень та зменшення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000832202, №0000842202, №0000852202 та №0000872202 та від 11 липня 2012 року №0000862202 в частині завищення валових витрат на суму відсотків за позикою, частина якої витрачена не за призначенням, та невизнання витрат щодо пайової участі у створенні соціальної та інженерної інфраструктури.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9985/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 липня 2012 року.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з витребуванням доказів.

В судовому засіданні 11 вересня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000832202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ПрАТ "Енергополь-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 427 645,00 грн., в тому числі за основним платежем -341 980,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -85 665,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000842202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ПрАТ "Енергополь-Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування (заявленого в рахунок майбутніх платежів) з податку на додану вартість у розмірі 1 939 556,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000852202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ПрАТ "Енергополь-Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 807 955,00 грн. та застосовано штрафні санкції 201 988,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000862202 згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, ПрАТ "Енергополь-Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на суму 914 688,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000872202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1, статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 243.2 статті 243, пунктів 246.4, 246.5 статті 246, пункту 249.6 статті 249, пунктів 250.1, 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, ПрАТ "Енергополь-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 2 492,17 грн., в тому числі за основним платежем -1 465,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 026,78 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 червня 2012 року №369/22-2/20022334 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (код за ЄДРПОУ 20022334) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р." (далі по тексту -Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено наступні порушення: порушення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року та Ш квартал 2012 року; підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за період січень 2011 року -лютий 2012 року; завищено суму від'ємного значення та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року; підпункту 240.1.3 пункту 240.1, статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 243.2 статті 243, пунктів 246.4, 246.5 статті 246, пункту 249.6 статті 249, пунктів 250.1, 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок.

Порушення норм підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, на думку відповідача, виникли внаслідок допущення позивачем трьох епізодів порушення:

- у складі валового доходу не задекларовано суми компенсації, одержаної від дебітора за постановою суду у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості;

- завищено валові витрати за позикою, частина якої витрачена не за призначенням (на надання фінансової допомоги);

- до складу валових витрат віднесено витрати, що не включаються до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Порушення норм підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, згідно Акта перевірки виникли внаслідок наступного:

- неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість вартості придбаних робіт з ремонту дошкільного закладу та улаштування (реконструкції) котельні, використання яких не пов'язано з веденням господарської діяльності підприємства;

- несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року (від 18 травня 2011 року №9027860860).

Порушення підпункту 240.1.3 пункту 240.1, статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 243.2 статті 243, пунктів 246.4, 246.5 статті 246, пункту 249.6 статті 249, пунктів 250.1, 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, на думку відповідач, виникли внаслідок несплати позивачем екологічного податку за розміщення відходів в процесі господарської діяльності, та не подання звітності з екологічного податку за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року та І квартал 2012 року.

Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: внески на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, є витратами, що визначають собівартість споруджуваного об'єкта -житлово-офісний комплекс з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом за адресою: вул. Юрія Кондратюка, 1, належать до витрат операційної діяльності та є витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток; роботи з ремонту котельні та дитячого дошкільного закладу здійснені у зв'язку зі здійсненням будівництва об'єкта будівництва та пов'язані з господарською діяльністю; податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року подана вчасно; позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць та не є платником екологічного податку.

Обґрунтувань щодо відсутності порушень при віднесенні до складу валових витрат за позикою, частина якої витрачена не за призначенням (на надання фінансової допомоги) позивачем не наведено та не надано відповідних доказів.

Крім того, позивач погоджується з допущеним ним порушенням щодо не декларування суми компенсації, одержаної від дебітора за постановою суду у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ПрАТ "Енергополь-Україна", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити обставини використання придбаних ПрАТ "Енергополь-Україна" робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як не заперечується сторонами та інформація про що доступна на інтернет-ресурсі http://energopol-ukraine.com/, ПрАТ "Енергополь-Україна" здійснює будівництво об'єкта -житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 1.

За правилами частин другої та третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, на думку суду обставини з будівництва позивачем об'єкта -житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 1, (далі по тексту - Об'єкт), не потребують доказування.

В частині порушення норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на прибуток підприємств суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 23 грудня 2009 року між позивачем та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №278, за яким ПрАТ "Енергополь-Україна", як забудовник, зобов'язане перерахувати пайовий внесок у сумі 14 451,28 тис. грн.

На вказану суму складено розрахунки обсягу пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №№1.1-7.

Відповідно до платіжного доручення від 14 листопада 2011 року №1300 позивач сплатив пайовий внесок у розмірі 2 728 650,00 грн., з яких 183 434,00 грн. віднесено до складу валових витрат за IV квартал 2011 року та квартал 2012 року.

Як зафіксовано в Акті перевірки, позивач отримав від ТОВ "КУА Діалог Плюс" проценту цільову позику на будівництво Об'єкта; частина отриманих позикових коштів направлена позивачем на надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1, ТОВ "Інвестиційно-Будівельна Компанія", ОСОБА_2, що свідчить про використання частини позики не у власній господарській діяльності, а тому віднесення відсотків за вказаною частиною позики до складу валових витрат є неправомірним.

Натомість, не зважаючи на те, що суд неодноразово зобов'язував представника позивача надати всі підтверджуючі документи за всіма епізодами порушень: жодних доказів щодо спростування порушення формування валових витрат за позикою, частина якої витрачена не за призначенням (на надання фінансової допомоги), позивачем до суду не надано (договорів позики, виписки банку про отримання коштів та надання фінансової допомоги третім особам тощо).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не заперечує зв'язок сплачених позивачем пайових внесків, з огляду на обов'язковість їх сплати в силу вимог статті 40 Закону України "Пре регулювання містобудівної діяльності", однак звертає увагу, що у відповідності до підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України визначено, що амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Основні засоби, згідно з визначенням підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, враховуючи, що пайові внески є витратами, що пов'язані з будівництвом основних фондів - житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 1, на думку суду, такі витрати не підлягають включенню до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а підлягають амортизації.

Суд також погоджується з висновками Акта перевірки в частині неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат процентів за користування частиною позики, що була надана як поворотна фінансова допомога третім особам, оскільки у цій частині позика використана не за цільовим призначенням -будівництво Об'єкта, та не у межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене та згоду позивача з допущенням ним порушення в частині заниження доходу за сумою компенсації, одержаної від дебітора за постановою суду у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості, суд приходить до висновку, що висновки Акта перевірки щодо оподаткування податку на прибуток є обґрунтованими, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №0000862202 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В частині порушення норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що 16 червня 2011 року між ПрАТ "Енергополь-Україна" (замовник) та ТОВ "Еколог-Інженерія" (підрядник) укладено договір, за умовами якого підрядник виконує роботи по улаштуванню (реконструкції) водогрійної котельні за адресою: вул. Кондратюка, 8 в Оболонському районі м. Києва.

23 серпня 2011 року між ПрАТ "Енергополь-Україна" (замовник) та ТОВ "БК "Будремсервіс" (підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого підрядник виконує роботи на об'єкті -дитячий дошкільний заклад №135 за адресою: м. Київ, Міське шосе, 8 "В" за завданням замовника.

Відповідно до актів виконаних робіт підрядник виконали обумовлені договорами роботи та виписали на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 16 482 012,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 747 002,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та придбання або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Еколог-Інженерія", у зв'язку з придбанням робіт по ремонту дошкільного закладу, ат податкових накладних, виписаних ТОВ "БК "Будремсервіс" у зв'язку з придбанням робіт по улаштуванню (реконструкції) водогрійної котельні.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння придбання або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач стверджує, що виконані ТОВ "Еколог-Інженерія" та ТОВ "БК "Будремсервіс" роботи замовлялись у зв'язку з будівництвом основних фондів -Об'єкта.

Відповідно до пункту 146.4 статті 146 Податкового кодексу України Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що придбані ним ремонті роботи використовувались у господарській діяльності чи з метою використання у господарській діяльності, зокрема, що відремонтовані котельня та дошкільний дитячий заклад належать до інфраструктури Об'єкта та перебувають на балансі підприємства; у свою чергу відповідач заперечує знаходження на балансі підприємства відремонтованих об'єктів.

Таким чином, суд вважає, що висновки Акта перевірки про завищення податкового кредиту у цій частині є обґрунтованими та нормативно підтверджуються.

Водночас порушення позивачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України суд не визнає, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як зазначено в Акті перевірки, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року подана позивачем із затримкою - 18 травня 2012 року. Однак, відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували зазначене.

Разом з тим, позивач надав суду копії квитанції №2, які підтверджують, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року разом з відповідними додатками доставлена до ДПІ у Оболонському районі м. Києва 19 квітня 2012 року, тобто, у строк, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що виключає застосування до ПрАТ "Енергополь-Україна" штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на зазначене, застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №0000832202 є протиправним, а тому воно підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 170,00 грн.

Отже, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року, №0000842202, №0000852202 задоволенню не підлягають, про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11 липня 2012 року №0000832202 належить задовольнити частково.

В частині висновків Акта перевірки про заниження позивачем екологічного податку, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що за перевірений період на підставі господарських договорів, укладених позивачем з ПАТ "Київспецтранс" та Києво-Святошинської філії "Рекультивація", останні надавали позивачу послуги зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів та будівельних відходів.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає розміщення відходів як зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Видача дозволів на зберігання та видалення відходів у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами, про зазначено частині першій статті 23 Закону України "Про відходи".

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах з отриманням відповідного дозволу.

На думку суду, місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Таким чином, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Аналогічна позиція викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, що затверджена наказом Державної податкової служби України від 16 грудня 2011 року №258.

Враховуючи, що позивач не відповідає ознакам платника екологічного податку, він також не зобов'язаний подавати звітність з такого податку.

Отже, висновки Акта перевірки про заниження позивачем екологічного податку за розміщення відходів в процесі господарської діяльності та неподання звітності з екологічного податку за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року та І квартал 2012 року, є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з екологічного податку -протиправним, тому податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2012 року №0000872202 підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Енергополь-Україна" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 11 липня 2012 року №0000832202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 170,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 11 липня 2012 року №0000872202.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 26,62 грн. (двадцять шість гривень шістдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменк В.А. Кузьменко